Волинський слід у «Повісті врем’яних літ»: де насправді малювали середньовічні бестселери?

Справжня історія Цікаво
Волинський слід у «Повісті врем’яних літ»: де насправді малювали середньовічні бестселери?
Поширити в соціальних мережах:

Радзивілівський літопис XV століття тривалий час росія видавала за частину свого культурного спадку і вміло маніпулювала історією на свою користь.

Проте свіжі дослідження вказують на цілком конкретний український регіон, де насправді було створено Радзивілівський літопис. Історики дедалі частіше схиляються до думки, що цей унікальний документ — копія знаменитої «Повісті врем’яних літ» — народився на Волині.

повість врем'яних літ

Найімовірнішим місцем появи манускрипту називають місто Володимир. Наприкінці XIII століття там, при місцевому монастирі, почав працювати потужний скрипторій. Це була справжня фабрика знань того часу, де професійні переписувачі та художники створювали середньовічні книжки.

Дослідник історії Акім Галімов наголосив на тому, що художній стиль літопису говорить сам за себе:

«Малюнки в ньому наслідують західноєвропейську традицію, що було абсолютно природним для Волині через її близькість до Європи. Натомість для тодішньої московії, яка до кінця XV століття перебувала під впливом Золотої Орди та була фактично ізольована від європейського культурного простору, такий стиль був неможливим». 

Проте найцікавіші докази ховаються не в картинках, а в самому тексті. Переписувачі іноді залишають «пасхалки», які через сотні років стають ключами для вчених.

«У тексті Радзивілівського літопису є певні особливості, які вказують на волинське походження. Наприклад, в одному місці, де згадується місто Володимир на Клязьмі, переписувач поставив нотатку на полях «Володимир Московський». Тобто він відрізнив той чужий, у XV столітті вже цілком московський Володимир від свого Володимира на Волині. Цікаво, що такої примітки немає в жодній іншій копії «Повісті врем’яних літ», — зазначає Акім Галімов.

Тобто, є й інші копії головного історичного документу Русі? Більше про це – у проєкті дослідника історії Акіма Галімова: 

Читай також:

Поширити в соціальних мережах: