Мова йде про «Кольчугу» - автоматизовану станцію радіотехнічної розвідки
Вона працює як пасивний радар, завдяки чому є невидимою для засобів радіоелектронної розвідки. Історія цього озброєння бере свій початок ще з радянських часів. Однак, у 1993 році українські інженери на Донецькому виробничому об'єднанні «Топас» здійснили справжній прорив, модернізувавши станцію до рівня, що перевершив світові аналоги.
«Українська модифікація «Кольчуги» мала набагато більшу дальність, ніж радянська, і була на рівні найкращих світових зразків подібної техніки, і навіть випереджала їх», - зазначає дослідник історії Акім Галімов.
Однак у 2002 році «Кольчуга» опинилася в епіцентрі міжнародного скандалу. США звинуватили Україну у продажі цієї радіолокаційна станція Іраку. Її унікальність полягала у відсутності активного випромінювання, що робило її невидимою для будь-яких засобів радіоелектронної розвідки. Саме ця «невидимість» викликала занепокоєння у США та Великої Британії.
«Американців та британців дуже напружувало, що ці станції здатні відстежувати їхні літаки над Іраком, при цьому самі залишаючись непомітними», - пояснює Галімов.
Варто зазначити, що ніхто ніколи не підраховував загальну кількість випущених «Кольчуг» до 2002 року. І хоча вони на момент обвинувачень вважались українською новітньою розробкою, перші подібні станції вироблялися ще в часи СРСР і були на озброєні в росії, Казахстані, Білорусі та групі радянських військ у східній Німеччині.
«Єдиним доказом того, що Україна продала свої «Кольчуги» Іраку, були плівки Мельниченка, достовірність змісту на яких не доведена й досі», - наголошує Галімов.
Що це за «плівки Меньиченка», та як вони вплинули на Україну, дивись у проєкті дослідника історії Акіма Галімова просто зараз:
Читай також:
