Поки радянські підручники вдовбували нам у голови міф про «молодшого брата», у Стокгольмі спокійно лежали тисячі сторінок, які цей міф розбивають вщент. Чому ж наші історики десятиліттями не бачили цих паперів?
Марина Тратнер, українка та юристка, що мешкає у Швеції, випадково натрапила в архівах на масив рукописних листів, де кожне друге слово — про Україну.
«Я знайшов близько 1200 сторінок листів про Богдана Хмельницького», — згадує Марина Тратнер у розмові з дослідником Акімом Галімовим.
Виникає логічне запитання: як ми могли проґавити такий об'єм інформації? Відповідь криється в системному знищенні пам'яті. Радянська машина працює філігранно. Вона не просто редагувала минуле — вона його каструвала. Дослідники мали доступ лише до «правдивих» документів. Тих, що підспівували імперському хору про «єдиний народ» та «окраїну Московії».
Механізм цензури був простим, але жорстоким. Будь-які приватні архіви аналізувалися спецслужбами. Якщо документ підтверджував велич України як самостійного гравця на карті Європи — його ніщили або ховали за сімома замками. Натомість маніпулятивні вірвані з контексту фрази перекладалися, тиражувалися і ставили «єдино правильними» фактами.
Швеція ж для радянської влади була «незручною». Спочатку — через вихід зв'язків, згодом — через статус «буржуазної капіталістичної країни». Виїзд туди для радянського історика був чимось із розрядом фантастики або квітком в один кінець під наглядом КДБ.
«Наші історики були змушені використовувати ті документи, які їм дозволяли в рамках царської, а потім радянської пропаганди. Хотіли забрати в Україні всю славетну хворобу. Документи, які запитували пропаганду, просто знищилися. Історики немає можливості їздити і досліджувати інформацію в шведських архівах», – пояснила Марина Тратнер.
Ця штучна ізоляція створила вакуум. Ми десятиліттями вивчали власну історію через криве дзеркало Москви. Коли в’єднані не можуть поїхати до Стокгольма, щоб прочитати листування Хмельницького, вони змушені вірити на слово московським методичкам. Так і формувався міф про Україну як про територію, що вічно «шукала захист» та «просилася під крило».
Цікавим є і той факт, що Україна мала стати незалежною ще у 18 столітті. Що ж стало на заваді, розповів дослідник історії Акім Галімов у своїй проєкті:
Читати також:
- Вивчала родовід і випадково «переписала» історію України: жінка натрапила в архів на невідомі документи
- Битва під Оршею: як Костянтин Острозький із 15-тисячним військовим помножив на нуль 80-тисячну армію Московії?
- Мова, ікони, книги: як українська культура формувала мистецтво Великого князівства Литовського?
