Коли ми говоримо про аварію на ЧАЕС, то часто згадуємо помилки персоналу чи фатальний збіг обставин під час експерименту. Проте справжня причина трагедії була закладена в фундамент станції ще на етапі креслень.
Радянське керівництво обирало між потужністю та безпекою. Вибір зробили на користь першого, бо так було дешевше.
Дослідник історії Акім Галімов у своєму проєкті звернув увагу на технічну сутність реакторів типу РБМК-1000 (реактор великої потужності канальний), які працювали на Чорнобильській станції. Головна проблема полягала в конструкції: ключову роль у підтримці ланцюгової реакції тут відігравав графіт.
«Світова практика вже тоді мала безпечнішу альтернативу — водно-водяні енергетичні реактори (ВВЕР). У них замість графіту використовували звичайну воду. Якщо в такому реакторі ставався перегрів, вода випаровувалася, і реакція припинялася природним шляхом. У РБМК все працювало навпаки: графіт продовжував «гнати» процес навіть тоді, коли ситуація виходила з-під контролю», - розповів Акім Галімов.
Чому ж тоді СРСР заставив Україну цими «графітовими монстрами»? Відповідь банальна — гроші та показники.
«РБМК потужніший і виробляв вдвічі більше електроенергії, плюс дешевший в будівництві та експлуатації. Заради економії, до речі, реактори на ЧС будували без контайменту — спеціальної бетонної захисної споруди, що мала не допустити виходу радіації назовні в аварійній ситуації», — зазначив дослідник історії.
Фактично, величезну активну зону реактора не накрили міцним «ковпаком», який є обов’язковим стандартом на західних АЕС. Це була свідома відмова від останнього бар’єра захисту. Якби контаймент існував, більша частина радіоактивних речовин після вибуху могла залишитися всередині будівлі, а не розлетітися по всій Європі.
Але наукова еліта того часу мала власну думку, яка більше нагадувала сліпу віру в радянську інженерію, ніж тверезий розрахунок. Науковий керівник проєкту РБМК та тогочасний президент академії наук СРСР Анатолій Александров особисто гарантував надійність цих установок.
«Александров заявив, що вони безпечні, як самовари. Ну як не повірити академіку?» — додає Галімов.
Цікаво і те, що катастрофу передбачили навіть журналісти з Прип’яті. Більше про це – у проєкті дослідника історії Акіма Галімова:
Читай також:
