Як не дивно, але спонукала цьому православна московія, а точніше – дії Петра І
Почаївська лавра, відома як найбільша православна святиня на заході України, пережила свій розквіт у період, коли перебувала під юрисдикцією греко-католицької церкви. Цей факт викликає чимало запитань, зокрема, як православна обитель могла стати греко-католицькою. Забігаючи наперед скажемо, що спусковим гачком стала, як не дивно, православна Московія.
«Ми знаємо до місяців і навіть декуди до днів, як відбувався цей перехід до унійного стану», - підкреслює історик-релігієзнавець і науковий співробітник інституту історії Церкви Українського католицького університету Володимир Мороз.
Процес був не миттєвим, а поступовим. Ключовим моментом стала подія 1686 року, коли Київська митрополія перейшла з підпорядкування Константинопольського патріархату до Московського. Це рішення викликало обурення серед духовенства та вірян, адже Почаївська лавра, розташована на території Речі Посполитої, мала б підпорядковуватися Києву, а не Москві.
«Це приєднання було абсолютно незаконним. Ченці лаври розділилися на два табори: одні підтримували унію з Римом, інші – Москву. У 1693 році протистояння досягло апогею, коли прихильники Москви, погрожуючи зброєю, зв'язали ігумена та його прибічників», - розповів дослідник історії Акім Галімов.
Ситуація змінилася з початком Північної війни між Швецією та Московією у 1700 році. Російський цар Петро I, підтримуючи православних, розпочав переслідування греко-католиків, зокрема митрополита Луцько-Острозького Діонісія Жабокрицького.
Акім Галімов описує Жабокрицького як поважну особу зі шляхетної родини, де батько був православним, а мати – католичкою:
«Це була дуже поважна людина зі шляхетської луцької родини. У ті часи такі змішані родини часто траплялися серед української шляхти».
Митрополит двічі тікав від переслідувань, але, повіривши обіцянкам Петра I, повернувся додому, де його одразу ж схопили.
«Це була спецоперація московського війська. - розповів Володимир Мороз. – Його особисто бив цар, знущався над ним і всіляко намагався навернути до Московської церкви, але той відмовився. Вся Річ Посполита тоді просила московського царя звільнити Митрополита, але той не звільнив. Те, що робили в московії із Жабокрицьким шокувало ченців лаври, адже він належав до родини, яка протягом трьох поколінь була благодійником монастиря» .
Жабокрицького ув'язнили, а в 1711 році відправили на Соловки, а потім до Москви, де він помер у злиднях. Трагічна доля митрополита Жабокрицького настільки вразила ченців Почаївської лаври, що вони одноголосно вирішили перейти під захист Папи Римського, надіславши відповідний лист до Ватикану 23 липня 1712 року.
Як події розвивалися далі, дивись у проєкті дослідника історії Акіма Галімова просто зараз:
Читай також:
