Початок 14 століття став часом великого «перезавантаження» для українських земель і всієї тогочасної Європи.
Поки Золота Орда втрачала хватку і тріщала по швах, на політичній карті Європи з’явився новий гравець, який змінив правила гри на століття вперед – Велике князівство Литовське (ВКЛ) — державу, яку ми звикли вважати чужою, хоча насправді вона була нашою!
«У 1316 році Литовське князівство очолює великий князь Гедимін, який і почав об'єднання литовських та руських земель в одну державу. Саме він першим назвав свої володіння «королівством литвинів і русинів», - розповів у своєму проєкті дослідник історії Акім Галімов.
Але дослідник зауважив, що Гедимін не здійснює завоювання.
«Це було саме добровільне об'єднання зі збереженням абсолютно усіх культурних, політичних та національних традицій, а також збереженням земель та власності. Понад те, самі литовські еліти переймають руську мову і писемність», - зазначив Акім Галімов.
Фактично, литовські князі «українізувалися» швидше, ніж встигали облаштуватись у нових замках. Староукраїнська стала мовою канцелярії, законів та елітного спілкування. Литовці принесли із собою лише військову силу та захист від кочівників, а натомість повністю занурилися у нашу культуру.
«Литовці стають надійними захисниками від Орди. Як частина Великого князівства Литовського, руські землі і населення переживають період розквіту», - підкреслив важливу деталь щодо тогочасного життя Акім Галімов.
Для тогочасного українця це був вигідний контракт: ти залишаєшся при своїй вірі, мові та звичаях, але замість того, щоб платити принизливу данину ханам, отримуєш захист професійного війська. Гедимін, а згодом Ольгерд і Любарт, побудували систему, де руська ідентичність була не просто збережена, а стала фундаментом держави.
Просто про непросту історію України, дивись у проєкті Акіма Галімова:
Читай також:
