Червень 1941 року став для Західної України часом подвійного жаху, де між нацистським молотом та радянським ковадлом опинилися тисячі беззахисних людей.
Поки німецькі війська стрімко просувалися на схід, у стінах в’язниць Львова, Луцька та Дубна розгорталася драма, яку десятиліттями намагалися стерти з пам'яті. Це була не евакуація, а справжнє полювання на своїх же громадян.
Коли перші німецьки бомби впали на Львів, радянська система безпеки опинилася у стані колапсу. Тюрми були забиті вщент — понад 23 тисячі людей чекали на вироки або просто перебували під слідством. Дослідник історії Акім Галімов зазначив, що питання «що робити з ув’язненими» постало перед НКВСниками вже у перші дні вторгнення:
«Початковий план передбачав вивезення людей у тил, для чого москва навіть пообіцяла виділити майже вісімсот вагонів».
Проте реальність виявилася цинічнішою. Замість порятунку людей, залізницю використали для інших цілей. Історикиня та завідувачка науково-освітнього відділу музею «Тюрма на Лонського» Ольга Зброшко в інтерв’ю Акіму Галімову розповіла про шокуючий парадокс:
«Ешелони, які мали вивозити в’язнів, радянська влада забила добром, награбованим тут, на Західній Україні.
Ті нечисленні групи, які таки встигли відправити, здебільшого не доїхали до місця призначення через німецькі авіанальоти. Для спецслужбістів в’язні стали «незручним багажем», який лише заважав рятуватися самим. Рішення прийшло швидко і було максимально жорстоким. 23 червня з’явилася таємна директива наркома Всеволода Меркулова: поділити людей на тих, кого ще можна вивезти, і тих, кого «необхідно» розстріляти прямо на місці.
«Найкривавіші сторінки нашого музею — це масові розправи літа 41-го. Лише за тиждень у тюрмі на Лонського вбили щонайменше 1681 особу. По всьому Львову ця цифра сягає 5000 людей», — поділилася Ольга Зброшко.
Методи вбивств вражають своєю холоднокровністю. У Дубні охоронці просто стріляли у в'язнів через вічка камер. У Луцьку людей вивели на подвір’я і розстріляли з автоматів, добиваючи поранених. Коли виконавці не встигали виводити групи на розстріл, вони просто закидали гранати у вікна або камери.
За підрахунками істориків, лише за один червень НКВС знищив близько 35 тисяч в’язнів. Понад 20 тисяч із них загинули під час так званої «евакуації», яка фактично перетворилася на марші смерті.
Що згадують про дні перебування у тюрмі на Лонського ув’язнені? Дивись спогади тих, кому пощастило вижити у проєкті дослідника історії Акіма Галімова:
Читай також:
