Поки у травні 1986 року в СРСР офіційні газети друкували звіти про «успішне подолання наслідків» вибуху на ЧАЕС, на дорогах Київщини розгорталася зовсім інша драма.
У кабінетах спецслужб накопичувалися звіти, головними героями яких стали звичайні люди. Дослідник історії Акім Галімов у своєму проєкті оприлюднив документи, що проливають світло на реальний стан справ у перші тижні після катастрофи. Це історія про те, як страх і відсутність правди змушували людей обирати між тюрмою та смертельною дозою радіації.
Першими реальність усвідомили ті, хто мав крутити кермо в бік Прип’яті. В оперативних зведеннях за травень 86-го зафіксовано «бунти» на автотранспортних підприємствах. Наприклад, у селищі Іванків, що всього за 50 кілометрів від реактора, водії масово відмовлялися виходити на маршрути.
«Невідоме оперативне джерело повідомляє: водії автотранспортного підприємства селища Іванків відмовляються їхати в Чорнобиль. В результаті проведеної роз'яснювальної роботи Якубенко Н. Я. виїхав у відрядження. Грицаєнко М. Д. написав заяву на звільнення з роботи. Грицаєнко І. Д. та Якименко А. М. вільно залишили роботу», — цитував документи Акім Галімов.
За сухими прізвищами стоять конкретні рішення: хтось піддався тиску «роз’яснювальних робіт», а хтось просто кинув ключі на стіл і пішов у невідомість, аби не стати живим щитом для реактора.
Коли влада мовчить, починають говорити вулиці
Радянська система боролася з цим перевіреним методом — тотальним прослуховуванням. Агенти міліції та КДБ буквально жили на вокзалах, у готелях і навіть підсідали у таксі як звичайні пасажири.
«Вони підслуховували і фіксували усе, про що говорили люди. Один із агентів, наприклад, почув від якогось таксиста, що на ЧАЕС загинуло 560 людей. І доповів про це в Центр», — зазначив Галімов.
Чому люди вірили в сотні смертей, коли офіційно повідомляли про одиниці? Відповідь проста — інформаційний вакуум. Влада створила простір, де будь-яка плітка ставала єдиним джерелом виживання.
Найбільше жахають звіти про настрої серед жінок. Оскільки офіційної інструкції, як поводитися вагітним у зоні ураження, не існувало, Київ і область заполонили страшні версії. 29 квітня оперативники зафіксували розмову водія таксі, який, не знаючи, що везе агента, видав усю «підпільну» правду того часу. Він сказав, що «вагітним жінкам у лікарнях роблять штучні пологи». Далі він зазначив, що «це вже не перша аварія, дві були раніше».
«Люди, не маючи офіційної правдивої інформації, починають це все домислювати, тому що вони просто бояться», — пояснив дослідник.
Спецслужби витрачали ресурси на те, щоб ловити таксистів за «язик», замість того, щоб рятувати тих, кого відправляли в епіцентр вибуху без захисту.
Більше шокуючих фактів про трагедію у Чорнобилі, дивись у проєкті дослідника історії Акіма Галімова:
Читай також:
