Після повномасштабного вторгнення росії, питання ядерного потенціалу України знову набуло актуальності.
Дехто з українців задумується, чи не варто було б Україні, яка колись володіла третім за величиною ядерним арсеналом у світі, відновити свій статус ядерної держави. Проте, як пояснює дослідник історії Акім Галімов, це не просто складно, а практично неможливо. Розбираємося, чому.
Раніше ми вже писали про те, що один із компонентів ядерної зброї, а саме спеціальні коди активації, які народі часто називають «ядерною валізкою», Україна може зробити сама. Іншим ключовим елементом є, звичайно, ракети. Радянські ракети, що стояли в українських шахтах, мали дальність 8-10 тисяч кілометрів і були націлені на США. Щоб перенацілитися на росію, Україні знадобилися б ракети меншої дальності. Це було неможливо за Договором про ліквідацію ракет середньої та малої дальності, який діяв до 2019 року. Проте, ситуація змінилася.
«Нині договір більше не діє, 2019 року з нього вийшли і Сполучені Штати, і росія, – наголошує дослідник. – Більше того, минулого літа Президент Володимир Зеленський заявив про успішне випробування Україною власної балістичної ракети. Це свідчить про те, що у нас є потенціал і науковий, і виробничий для створення ракет середньої та малої дальності, які здатні нести в тому числі і ядерний заряд».
Ще один важливий компонент – це космічні апарати, які використовуються для націлювання стратегічних ракет.
«Тут Україна стикається з серйозною перешкодою: власного космодрому у нас немає. Хоча гіпотетично його можна було б побудувати», - каже Галімов.
Найважливішим і найскладнішим компонентом є самі ядерні боєголовки. Вони ніколи не виготовлялися в Україні. Так, уранова руда, сировина для ядерної зброї, видобувалася ще з часів СРСР у Жовтих Водах. Проте, для створення ядерної зброї уран потрібно збагачувати.
«Це складний і дорогий процес, і вважається суворо засекреченим, – пояснює Галімов. Хоча нині цей секрет відомий більшості країн світу і немає ніякого сумніву, що українські фахівці знають, як це робиться, головна проблема полягає в іншому – у збагаченні урану».
Саме неможливість приховати процес збагачення урану від міжнародної спільноти є головною причиною, чому Україна не може відновлювати ядерний потенціал.
«Робити це непомітно не вийде через значне збільшення радіаційних викидів, – зауважує Галімов. – Крім того, нова ядерна держава – це найбільший страх усього світу, і не тільки для ворогів, а й для союзників».
Договір про нерозповсюдження ядерної зброї, ухвалений ООН у 1968 році, чітко визначає п'ять ядерних держав: Францію, Китай, Велику Британію, США та росію. Ці держави зобов'язалися не передавати ядерну зброю і не допомагати іншим країнам її отримати. Країни, які всупереч волі світу стали ядерними, такі як Іран та Північна Корея, вже десятиліттями перебувають під жорсткими міжнародними санкціями.
«Така ж доля чекала б і на Україну, якби вона оголосила про ядерний статус, – підкреслює Галімов. – І навіть статус жертви агресії ядерної держави не змінив би цю ситуацію. Крім того, ядерна зброя для стримування росії сьогодні може виявитися неефективною. І вони, і ми розуміємо, що Україна не та країна, яка готова розв'язати ядерну війну і знищити усе людство».
Отже, для перемоги над ворогом і подальшої безпеки Україні потрібно щось інше. Що це може бути, дивись у проєкті дослідника історії Акіма Галімова:
Читай також:
