Не кутя і не вареники: головною стравою давнього українського Різдва був... борщ із «вушками»

Справжня історія Цікаво
Не кутя і не вареники: головною стравою давнього українського Різдва був... борщ із «вушками»
Поширити в соціальних мережах:

Хто не любить борщ? Цей насичений, запашний, наваристий суп — візитівка України. Здається, ми знаємо про нього абсолютно все. Але чи це так?

Інтерв’ю відомого українського шеф-кухаря Євгена Клопотенка досліднику історії Акіму Галімову перевернуло уявлення про святковий стіл наших предків на Різдво. І там прозвучала справжня сенсація.

Виявляється, однією з традиційних різдвяних страв був... борщ із «вушками»! Так, ви все правильно прочитали. Ніяких м’ясних реберець, сметани чи сала. Принаймні, коли йдеться про Різдво в давнину.

Акім Галімов, Клопотенко, Різдво

Що таке ті «вушка»?

Звісно, перше питання, яке виникає: що це за «вушка»? Це не просто щось, що схоже на звичні для нас пельмені чи вареники. За словами Євгена Клопотенка, «вушка – це насправді вироби з тіста, всередині яких може бути будь яка начинка». Ці маленькі мішечки додавали борщу особливого, святкового смаку.

Чому ж така дивна назва? 

«Чому називаються вони «вушка», бо вони мають форму, наче вухо». А секрет їхнього приготування – у способі ліплення. Це як взяти невеличкий вареник, але одягнути його на маленький палець і закрутити. В результаті виходить форма, що нагадує маленьке вушко», - поділився секретом шеф-кухар.

Це не просто кулінарна дрібниця. Це важливо для розуміння нашої спільної історії та традицій. Клопотенко звернув увагу на цікавий факт: 

«Борщ з вушками їдять в нас на заході України. Також його споживають і на сході Польщі. Але в Польщі його готують лише на Різдво!». 

Цей запашний, наваристий борщ із вушками був традиційною стравою, що об’єднувала родину у найважливіше свято року. Це легка, але дуже важлива інформація. Вона нагадує, що історія — це не лише про дати й битви, а й про те, що стояло на столі нашої прабабусі.

Більше про забуті страви української кухні, дивись в проєкті дослідника історії Акіма Галімова:

Читай також:

Поширити в соціальних мережах: