У 1987 році культовий режисер Пол Верховен створив свій шедевр про робота-поліцейського. Фільм відзначив у липні минулого року своє 30-річчя. «Робокоп» давно став уособленням епохи 1980-х, але досі не втратив своєї актуальності і переконливості.
«Напівлюдина. Напівмашина. Коп. Майбутнє правоохоронних органів»
Ідея «Робокопа» вперше з'явилася у сценариста Едварда Ноймайера, коли він побачив постер «Того, що біжить по лезу» і поцікавився, про що цей фільм. Почувши, що намічається кіно про людину, яка полює за роботами, Ноймайєр подумав: а що, якщо поміняти місцями мисливця і жертву? Так з'явилася концепція робота-поліцейського, який наводить жах на злочинний світ майбутнього.
В якості інших джерел натхнення для «Робокопа» зазвичай називають комікси, зокрема про суддю Дредда та Залізну людину.
Та жодна із кіностудій не вірила у потенціал стрічки, сценаристу всюди відмовляли. Ноймайєр виявився дуже упертим. Він продовжив бомбардувати продюсерів своєю ідеєю. У 1984 році Ноймайєр познайомився з починаючим кліпмейкером Майклом Майнером, який працював над подібним сюжетом під назвою «Суперкоп». Об'єднавши задумки, вони написали сценарій знайомого нам «Робокопа».
Зрештою рукопис потрапив на стіл Пола Верховена. Коли Верховен прочитав перші сторінки сценарію «Робокопа», він в відразі викинув роботу в смітник. Все ще звикає до особливостей американської культури голландець не зрозумів, що перед ним не черговий безглуздий бойовик, а щось більше - сатира на сучасне суспільство, що ховається під товстим шаром насильства, вибухів та інших стандартних атрибутів екшен-фільмів. Ситуацію врятувала дружина Верховена. Вона в буквальному сенсі дістала сценарій з сміттєвого кошика, прочитала його і переконала чоловіка дати йому другий шанс.
- На роль Робокопа розглядалася навіть кандидатура Арнольда Шварценеггера, але порахували, що в костюмі він буде виглядати занадто громіздким і огрядним.
- На роль жінки-копа пробувалися Меріл Стріп, Сюзан Сарандон і дружина Стівена Спілберга Кейт Кепшоу, але Пол Верхувен серед всіх кандидаток вибрав Ненсі Аллен.
- Костюм головного героя був настільки важким і спекотним, що виконавець цієї ролі Пітер Уеллер втрачав по три фунта в день. У результаті навіть довелося встановити в костюмі кондиціонер.
Верховен не був би самим собою, якби не вставив в «Робокопа» безліч християнських відсилань. Фактично він перетворив фільм в футуристичну версію історії Ісуса. Коли Верховена запитали, чому він витратив так багато часу на сцену страти Мерфі, він прямо відповів: «Не можна ж воскресити Христа без його розп'яття».
Крім прямих сюжетних аналогій зі смертю і воскресінням сина божого, у фільмі також є і кілька інших християнських алюзій. Так, перший постріл потрапляє Мерфі в долоню, під час розстрілу герой стоїть в позі, що нагадує розп'яття, коли Робокоп вбиває Боддікера, його кров забарвлює воду в червоний колір (вино), ну і нарешті, в фіналі є кадри, спеціально зняті так, щоб створювалося відчуття, що Робокоп подібно до Христа йде по воді.
Пориньте у ностальгію та дивіться усі частини оригінальної трилогії Робокопа у неділю з 16.50 на 2+2.
