Йоганн Вольфганг фон Гете увійшов в історію як літературний геній, проте мало хто знає про його справжню пристрасть до природничих наук.
Він роками збирав мінерали та каміння, навіть не підозрюючи, що один із експонатів його колекції приховує наукову сенсацію. Через два століття після смерті поета міжнародна група вчених із Єнського університету імені Фрідріха Шиллера дослідила його спадщину за допомогою сучасних технологій. Результат вразив: у шматку балтійського бурштину, який Гете колись ретельно відібрав для себе, виявили мураху, чий вік сягає 40 мільйонів років.
Як пише видання Arkeonews, комаха була абсолютно непомітною для людського ока. Щоб побачити «невидимку», дослідники використали мікрокомп’ютерну томографію на основі синхротронного випромінювання. Цей метод дозволяє створювати надточні 3D-моделі об’єктів, застряглих у непрозорій смолі, не пошкоджуючи сам зразок.
Найціннішим у цьому відкритті став не сам факт наявності комахи, а її стан. Завдяки високим технологіям вчені вперше змогли розгледіти внутрішню анатомію стародавньої істоти. М’які тканини голови та грудної клітки, які зазвичай безслідно зникають під час процесу скам’яніння, цього разу збереглися в деталях.
Дослідник Бернгард Бок із Філетичного музею в Єні зазначає, що цей випадок — рідкісна вдача для науки. За його словами, зразок дозволив набагато детальніше описати вид та зрозуміти його еволюційні зв'язки. Бок наголошує на важливості того, що предмет із часів Гете, який тримала в руках людина, що сформувала сучасну думку, досі здатний розширювати наші знання.
Аналіз будови тіла мурахи підтвердив, що вона була деревною мешканкою. В ті часи територія Європи була вкрита теплими та вологими хвойними лісами. Знахідка доводить, що вид †Ctenobethylus goepperti є близьким родичем сучасних мурах роду Liometopum, які й сьогодні будують величезні колонії на деревах.
Ця історія — чудове нагадування про те, що старі музейні фонди ховають у собі значно більше, ніж здається на перший погляд. Те, що Гете вважав просто красивим шматком застиглої смоли, виявилося капсулою часу. Тепер цифрові 3D-моделі цієї мурахи доступні в мережі, щоб палеонтологи з усього світу могли порівнювати їх зі своїми знахідками.
Читай також:
