Бункер – це не просто сховище, це символ страху і влади будь-якого диктатора у всі часи…
Італійський диктатор Беніто Муссоліні, який заснував в країні фашистський рух у 20-30-х роках XX століття, мав свій власний підземний рай. Але чи врятував він його від падіння?
«Без сумніву величезною помилкою Муссоліні було рішення вступити у Другу світову війну на боці Адольфа Гітлера. – зазначає історик та журналіст Guy Walters – Він не був готовий до цього, як і його збройні сили – їм бракувало сучасних технологій і бойової дисципліни».
У 1943-му році, коли Західні союзники висадилися на Сицилії, а терпець італійців урвався остаточно, король наказав заарештувати Муссоліні і утримувати у високогірному готелі в Апеннінах. Проте Гітлер не мав наміру кидати свого італійського вірного друга і визволив його. Муссоліні забрали на окуповану Німеччиною територію північної та центральної Італії, де він створив нову Італійську Соціальна Республіку – маріонеткову державу Нацистської Німеччини.
«Муссоліні заздрив Гітлеру, коли йшлося про бункери, – розповів експерт по бункерам та журналіст Lorenzo Grassi. – Коли фюрер запрошував його до Німеччини, він показував цілі підземні міста і бункери в горах».
Італійський диктатор, відомий своєю любов’ю до помпезності та грандіозних проектів, також мріяв про нездоланну фортецю, де він міг би сховатися від ворогів та перечекати будь-які потрясіння. І такою фортецею мав стати підземний комплекс під горою Монте Соратте.
Розташований неподалік від Риму, цей гігантський бункер був справжньою інженерною спорудою свого часу. Кілометри тунелів, залізобетонні стіни, системи вентиляції та водопостачання – все це було створено для того, щоб забезпечити повну автономність підземного міста. Такі бункери можна знайти лише в Італії.
«Це величезна підземна система під горою, що простягається на 4,5 км і досягає глибини 300 м під скелею, повністю покритої та укріпленої армованим бетоном. – розповів Gregory Paolucci, мер Сант-Оресте, містечка розташованого на схилі гори. – Тут було 22 входи і багато таємних шляхів для втечі. Усі зовнішні входи були водночас і пастками для ворогів – у разі наземної атаки, вони одразу ж закривалися для забезпечення захисту».
Цікаво, що старі тунелі Монте Соратте залишалися таємницею до 2008 року.
«Близько 15 років тому ми вперше потрапили в бункер і знайшли там багато оригінальних речей: лопати, газову лампу з ацетиленом від шахтарів, а також електричну систему, яка функціонує до сьогодні», - поділився Gregory Paolucci.
Система оповіщення про небезпеку теж була незвичайна. Всередині було багато кліток із птахами на випадок вогневої атаки ззовні. Якщо кисень зникав, то птахи – гинули.
Муссоліні уявляв собі, як він, оточений своїми найближчими соратниками, спокійно керує країною з безпечного підземного укриття. Однак, незважаючи на усі зусилля, диктатор так і не зміг скористатися своїм творінням.
«Муссоліні надзвичайно пишався Монте Соратте. Ці укріплення, сховище – фантастичні. Проте він ніколи цим не скористався, адже німці розмістили там штаб-квартиру Вермахту. Нацисти знали, що це місце справді надзвичайно безпечне від будь-яких бомбардувань союзників», - розповів історик та журналіст Guy Walters.
Незважаючи на те, що сховище в горі Монте Соратте було найбільшим проєктом Мусоліні, диктатор мав й інші бункери. Більше про них, дивись у випуску «Сховища диктаторів»:
Читай також:
