Глуха печера біля озера Црно на хорватському півострові Пелешац тисячоліттями приховувала свої таємниці, аж поки туди не спустилися дослідники.
Під час археологічних розкопок, які проходили з 23 квітня по 4 травня 2026 року, науковці натрапили на справжній скарб. З-під шару землі на них подивилося абсолютно ціле обличчя з теракоти. Це грецька театральна маска, вік якої перевищує два тисячоліття, пише музей Дубровника (Dubrovački muzeji). Для наукового світу це вагоме відкриття, адже такі тендітні речі зазвичай знаходять уламками, а тут — стовідсоткове збереження.
Артефакт датують 4–3 століттями до нашої ери. Маска порожниста всередині й має акуратний отвір у верхній частині, тому, найімовірніше, спочатку її просто вішали на стіну. Історики не сумніваються, що такі предмети безпосередньо пов'язані з театральним мистецтвом, де головним покровителем усіх вистав був бог Діоніс. Але що суто грецький артефакт забув у дикій печері, де зазвичай жили іллірійці?
Некрополь, притулок і підземне святилище
Маска чудово збереглася, оскільки лежала в затишній, прихованій частині печери, куди не дісталися ні волога, ні час. Директор Археологічного музею Домагой Перкіч підкреслив, що завдяки цьому знахідки залишилися цілими, наче застиглий кадр, якому вже понад дві тисячі років. За даними досліджень, розпочатих у 2025 році, ця локація слугувала людям у різні епохи для абсолютно різних потреб.
У бронзовому віці, переважно у 2 тисячолітті до нашої ери, печеру використовували як сезонне житло або як надійний притулок під час негоди та конфліктів. Згодом призначення кардинально змінилося, і від пізньої бронзової доби до початку залізного віку це місце перетворилося на масове людське поховання.
«Згідно з результатами радіовуглецевого аналізу людських кісток, це відповідає періоду між 1012 і 481 роками до нашої ери, що означає, що вона слугувала некрополем трохи більше п’ятисот років», — розповідає Домагой Перкіч.
Люксовий імпорт та іллірійські обряди
Коли поховання припинилися, приблизно від кінця 4 до середини 1 століття до нашої ери, іллірійці облаштували тут власне святилище. Археологи виявили у вхідній частині велику кількість вишуканого та дорогого на той час грецького посуду: амфори, чаші та кантари.
Перкіч зазначив, що ці мініатюрні посудини зазвичай залишали у святилищах як вотивні дари, тобто подарунки, які використовували в межах певного релігійного обряду та культу.
Увесь цей елітний посуд призначався виключно для зберігання або вживання вина. У повсякденному побуті іллірійців такі дорогі речі не використовувалися, вони були чітким символом багатства та влади для тогочасної місцевої спільноти. Люди відчували потребу використовувати цей імпорт у своїх таємничих ритуалах, пов’язаних із вином, а також залишати посуд як жертву богам. До речі, під час минулорічних розкопок тут також знайшли фрагменти керамічного погруддя якогось грецького божества класичного періоду.
Поки що науковці можуть лише припускати, чи пов’язаний Діоніс, або його іллірійський аналог, із цими винними чашами та маскою. Проте загальний пазл складається дуже промовистий.
Читай також:
