Наша Сонячна система ховає чимало загадок, на які людство все ще не може знайти відповіді.
1. Венеріанський вихор
Фото: Windows2universe.org
Гігантський вихор поблизу південного полюса Венери схожий на грозову хмару, тільки без дощу та блискавок. Його діаметр становить 1800 км, висота – 18 км, а знаходиться вихор на висоті в 41 км над поверхнею планети. У 2013 році вчені виявили, що мова йде не про один, а про два вихори з двома роздільними центрами обертання, які знаходяться на різній висоті. Вони постійно роз'єднуються і знову з'єднуються, хоча вже давно повинні були злитися в єдине ціле. Є припущення, що така поведінка пов'язана зі специфікою атмосфери планети, яка обертається в 60 разів швидше самої Венери. Однак точний зв'язок між двома явищами поки не встановлений.
2. Гори Япета
Автоматична міжпланетна станція "Кассіні", що стала в 2004 році першим штучним супутником Сатурна, виявила на Япеті величезний хребет висотою в 18 км (гора Еверест приблизно в два рази нижче). Цей хребет простягається майже через весь екватор. Дослідники припускають, що хребет утворився в результаті зіткнення супутника з астероїдом, який викликав сейсмічну активність.
3. "Павук" на Меркурії
Фото: NASA
Дивне утворення було сфотографовано в 2008 році космічним апаратом "Мессенджер". Воно являє собою систему борозен, що виходять із загального центру посеред рівнини Спеки. Ці борозни тягнуться на багато сотень кілометрів. Дивне утворення було названо "борозни Пантеон" (Pantheon Fossae) на честь схожої структури купола римського Пантеону. Між собою вчені називають його також "павуком". Причини утворення таємничої структури на Меркурії невідомі.
4. Потворна Міранда
Фото: NASA
У NASA охарактеризували п'ятий за величиною місяць Урана як "чудовисько Франкенштейна". Міранда ніби зліплена з різних шматків, які не зовсім підходять один одному. Між цими "шматками" проходять хребти й западини, деякі з яких в 12 разів глибше знаменитого Великого Каньйону. За однією з теорій, Міранду колись розколов гігантський астероїд, проте частини її знову притягнулися одна до одної.
5. Таємничі плями на Урані
Фото: NASA
У 2006 році за допомогою телескопу "Хаббл" вдалося виявити темну пляму на Урані. Аналогічні плями раніше були знайдені на Нептуні. Швидше за все, мова йде про вихор в атмосфері цих крижаних гігантів, проте точне їх походження невідоме.
6. Гейзери Церери
Фото: The Guardian
Церера – найбільший астероїд і одночасно найбільша карликова планета Сонячної системи. Запасів води на ній більше, ніж у всіх річках та озерах на Землі. За допомогою космічного телескопа "Гершель" вдалося помітити гігантські струмені пари, які планета-карлик періодично викидає у відкритий космос. Гейзери були виявлені в темних областях планети.
Згідно з однією теорією, саме в цих місцях Церера особливо активно поглинає сонячне світло: лід швидко перетворюється на пару, яка викидається назовні. Інші вчені припускають наявність вулканічної активності.
7. Структура Меркурія
Фото: NASA
Структура Меркурія – одна з найбільших загадок космосу. Діаметр його твердого ядра складає більше половини всього діаметра планети, пропорційно в п'ять разів більше аналогічних земних параметрів. Вважається, що верхні шари були знесені при зіткненні з астероїдом, або ж вони були "виметені" Сонцем на ранній стадії утворення планети.
8. Попелясте світло Венери
Фото: NASA
Слабке світіння, яке можна побачити на неосвітленій стороні Венери під час фази півмісяця, було вперше відкрито ще в 1643 році. З тих пір його спостерігали безліч разів, проте задовільного пояснення це явище так і не отримало. За однією з версій, попелясте світло викликає атмосферна електрика планети: часті удари блискавок висвітлюють венеріанське небо.
9. Вулкани Іо
Гравітаційне тяжіння Юпітера тягне Іо в одну сторону, в той час як інші супутники газового гіганта – в протилежну. В результаті впливу цих сил на Іо виникає потужна вулканічна активність. Деякі вулкани викидають струмені лави на 375 км над поверхнею супутника. Однак місце розташування цих вулканів ставить серйозні питання перед вченими: воно сильно відрізняється від теоретично розрахованих параметрів для сил, що впливають на Іо.
10. Хаоси
Фото: Skywalker.cochise.edu
Хаотичний рельєф, або ж просто хаос, – поняття з космічної геології. Воно використовується при описі дивних структур на поверхні планет і супутників: безладне поєднання тріщин, плато, гірські хребти. Подібні структури були виявлені на Марсі та Європі, супутнику Юпітера. Найбільший хаос Марса діаметром в 714 км носить ім'я "Хаос Аврори". Однією з версій походження такого хаосу є вивільнення великої кількості водних ресурсів з-під поверхні планети. Однак причина подібного викиду води залишається загадкою.
За матеріалами Naked Science.
