Олеся не тільки пережила страх і напругу, а й…
Олеся приєдналася до армії 2021 року, коли їй виповнилося 18 років. За майже три роки служби вона пройшла шлях від солдата-стрільця до медикині, беручи участь у різних операціях у Луганській області. Але серед багатьох бойових дій один штурм залишився в її пам'яті назавжди.
«Першого березня на нас йшла штурмом ворожа колона піхоти та техніки, до доповнення працювала по нам й артилерія. Того дня у нашій роті були втрати. – згадує події на передовій військовослужбовця 24-омбр ЗСУ Олеся. – Пам'ятаю ці перші прильоти та ті почуття – це реально було дуже страшно, настільки, що я не могла дихати. Лежу та не контролюю ні себе, ні ситуацію. Потім вдихнула і почула по рації командира роти – він передавав, що потрібні боєприпаси. Я взяла себе в руки і побігла до старшини за БК. І після цього я не пам'ятаю, щоб я ще раз колись відчувала такий страх».
Олеся не тільки зазнала страху і напруження, а й зіткнулася з реальними викликами у своїй роботі медкині. Віктор, командир Олесі, зізнається, спочатку не хотів відправляти жінку на завдання небезпечні для життя, але побачивши, наскільки вона мотивована, перестав сумніватися в ній:
«Вона – жінка, звісно, переживаю. Але хлопці більше скаржаться, аніж вона. Оля мені ще жодного разу не поскаржилася, завжди у гарному настрої. Вона – людина, яка знає свою справу і без вагань виїжджає на будь-які завдання, смілива. Були такі моменти, що треба було людей витягувати і під мінометним обстрілом. Оля без вагань йшла та виконувала свою роботу на 100%»
Одним із найскладніших моментів у роботі військовослужбовиці був порятунок тяжко пораненого бійця. Під мінометним обстрілом, їй та її товаришам довелося винести пораненого з передньої лінії, що вимагало неймовірної мужності та професіоналізму. Подробиці – у сюжеті:
Читай також:
