Живі сейсмографи: як і хто може передбачити землетрус?

Загублений світ

Хоча сейсмологи кажуть, що це практично неможливо, але…

Нещодавно у Туреччині знову стався землетрус, і це вже після 6 лютого, коли країна зазнала найбільших руйнувань за всю історію свого існування. На щастя, цього разу обійшлося без жертв. Чому відбуваються землетруси, ми вже писали, а от чи можливо їх передбачити?

Хоча сейсмологи кажуть, що це практично неможливо, спостережливі аматори говорять протилежне. Є багато свідчень, що на самому початку або перед землетрусом починає світитися небо. Так було і у Туреччині 6 лютого, коли країною прокотилося 7 потужних землетрусів, і це явище було зафіксовано на відео. Вперше цей феномен помітили ще у 1930 році.

Крім цього, тварини також можуть сигналізувати про початок катастрофи. Деякі з них перед поштовхами починають нервувати або і зовсім тікають від епіцентру майбутніх смертоносних подій.

Наприклад, в Італії у 2009 році, напередодні землетрусу помітили велику міграцію колонії ропух. Раптом в один момент жаби почали залишати звичне місце і рівно за три дні сталося лихо. А на індонезійському острові Суматра напередодні землетрусу 2004 року, з гір спустилося 30 слоні. Тварини вишикувалися у лінію, стояли і дивилися на приречене селище, а потім розвернулися і зникли у джунглях. Так само у Японії 2011 року почали лишати свої будинки кішки та собаки, із загонів виривались свині та корови.

Проте найбільш чутливими живими сейсмографами є підземні, водні та напівводяні рептилії. Як вони передбачають землетрус та що роблять перед ним – дивись у сюжеті проєкту «Загублений світ» просто зараз:

Loading...

Також не пропусти, з 6 лютого, щопонеділка, о 17:00 на 2+2 виходитимуть прем’єрні випуски інформаційно-пізнавальної програми «Загублений світ», присвячені українцям – нації незламних і нескорених, що гідно виборюють своє майбутнє.

Дивись також:

Кінематограф та масова культура століттями нав'язували нам образ османського гарему як місця виключно для чуттєвих розваг та втіх правителя. Однак реальність султанського палацу Топкапи у Стамбулі мала зовсім інше значення.
В Османській імперії процес прийому їжі правителем нагадував суворий ритуал. Султани їли наодинці, у повній тиші, а рецепти улюблених страв охоронялися як найважливіші державні таємниці.
Життя в султанському гаремі часто уявляють як золоту клітку для безправних полонянок. Проте насправді це було не так. 
Поки звичайні мешканці Туреччини у 15-16 століттях харчувалися хлібом, водою та сочевицею, за мурами палацу Топкапи розгорталося справжнє кулінарне дійство. 
За масивними дерев’яними брамами стамбульського палацу Топкапи століттями вирувало життя, приховане від сторонніх очей. 
02092026
Уявіть римський бенкет: навколо столу лежать гості, спираючись на лівий лікоть, слуги подають страви, а вечеря триває годинами...