Не виходили з танків і не спали тижнями: нацисти створили наркотики, які наділяли солдатів надздібностями

Загублений світ

Розробки Аненербе змінили обличчя Другої світової війни…

У серці Третього Рейху таємно працювала організація, яка не лише вивчала традиції та спадок германської раси, але й розробляла засоби для прискорення захоплення світу нацистами. Лабораторії «Аненербе» породили не лише історичні відкриття, але й смертельно небезпечні наркотичні препарати, що змінили обличчя Другої світової війни.

Серед них був «Первітин» – наркотик, який нацисти створили ще до початку війни. Саме такі засоби допомогли солдатам Вермахту розгромити армії мало не усієї Європи.

«Наступ на Францію обійшовся майже у 10 мільйонів таблеток психостимуляторів, коли німецьки танкісти 7-8 діб не спали і не виходили з танків. Штаби нацистів тоді навіть не встигали за маневром», - розповів екс-співробітник зовнішньої розвідки КДБ СРСР Олександр Зеленько.

Але ще більш потужним виявився препарат D-9, розроблений в лабораторіях «Аненербе». Цей наркотик наділяв воїнів необмеженою витривалістю та стійкістю у бою. Під його дією навіть знесилені в'язні концтаборів здійснювали неймовірне – 90-кілометрові забіги із 70-ма кілограмами за плечима. І все це без відпочинку.

Наркотичний засіб D-9 став би смертельним інструментом нацистської військової машини, але він так і не потрапив до масового виробництва. Чому – дивись у сюжеті проєкту «Загублений світ» просто зараз:

Loading...

Також не пропусти щопонеділка о 17:00 на 2+2 виходять прем’єрні випуски інформаційно-пізнавальної програми «Загублений світ», присвячені українцям – нації незламних і нескорених, що гідно виборюють своє майбутнє.

Дивись також:

03092026
Відключення світла взимку можуть створити чимало проблем. Дізнайтеся, які речі варто підготувати заздалегідь для тепла, освітлення та зв’язку.
Кінематограф та масова культура століттями нав'язували нам образ османського гарему як місця виключно для чуттєвих розваг та втіх правителя. Однак реальність султанського палацу Топкапи у Стамбулі мала зовсім інше значення.
В Османській імперії процес прийому їжі правителем нагадував суворий ритуал. Султани їли наодинці, у повній тиші, а рецепти улюблених страв охоронялися як найважливіші державні таємниці.
Життя в султанському гаремі часто уявляють як золоту клітку для безправних полонянок. Проте насправді це було не так. 
Поки звичайні мешканці Туреччини у 15-16 століттях харчувалися хлібом, водою та сочевицею, за мурами палацу Топкапи розгорталося справжнє кулінарне дійство. 
За масивними дерев’яними брамами стамбульського палацу Топкапи століттями вирувало життя, приховане від сторонніх очей.