Ексклюзив: як нідерландський правозахисник обіграв радянські спецслужби та вивіз з СРСР заборонені документи?

Загублений світ

Роберт Ворен – один із тих, хто прагнув, аби світ дізнався про злочини радянської влади…

Боротьбою за права людей, які стали жертвами політичних репресій СРСР, у Європі займалися сотні правозахисників та громадських активістів. Це тривало аж до повалення радянського режиму. Серед таких борців був Роберт Ворен – правозахисник із Нідерландів. Він один із тих, хто робив усе можливе, аби світ дізнався які злочини щодня чинить радянська влада проти своїх громадян.

Роберт Ворен розповів, як вивозив із СРСР заборонені дисидентські документи, звіти із таборів та психлікарень і фактично щоразу ризикував власною свободою. Проте роками йому вдавалося дурити радянські спецслужби

«Я знімав діопозитиви. Потім прибирав плівку з фотокамери, там ще хвостик цей був. Я клав назад у коробку його, клеїв знову і це виглядало, як невикористана плівка, - згадує нідерландський радянознавець, правозахисник Роберт Ворен. – І от коли мене вперше затримали у 1983 році в Шереметьєво, я віз із собою 12-13 таких плівок. І вони не здогадались, що це за матеріали. І так потім кожного разу. На Заході ми просто проявляли ці плівки, робили фотокопії, а потім розсилали. Дуже просто».

Про політичних в’язнів СРСР розповідали «Радіо Свобода» і «Голос Америки». Про них друкували статті у періодичних виданнях. Літературні твори дисидентів видавали у перекладі. Як все це відбувалося, в ексклюзивному інтерв’ю для проєкту «Загублений світ» розповів особисто Роберт Ворен. Дивись просто зараз:

Loading...

Також не пропусти щопонеділка о 17:00 на 2+2 виходять прем’єрні випуски інформаційно-пізнавальної програми «Загублений світ», присвячені українцям – нації незламних і нескорених, що гідно виборюють своє майбутнє.

Дивись також:

Досвід територіальної близькості з агресивним сусідом змушує держави мислити категоріями тотальної оборони. 
У колах світової фінансової та технологічної еліти сформувалася чітка стратегія порятунку на випадок глобального колапсу. 
30082026
Для археологів це роками виглядало майже моторошно: від людини, яка померла тисячі років тому, залишався скелет, а всередині черепа — дивовижно добре збережений мозок...
Історія знає чимало прикладів, коли критична інфраструктура міст раптово змінювала своє первісне призначення, щоб врятувати тисячі життів. 
На початку 20 століття архітектурне обличчя Києва формували переважно золоті бані церков та дзвіниць. Але у 1912 році над Хрещатиком височів силует, який змусив містян здивовано завмирати.