«Ми в незалежній Україні і самі вирішуємо, коли мітингувати»: як режисер Сергій Павлюк чинив спротив в окупованому Херсоні?

Спротив

Він став справжнім голосом міста в окупації…

Про початок Великої війни він дізнався від доньки і спершу не повірив їй. Головний режисер Херсонського обласного музико-драматичного театру ім. Миколи Куліша Сергій Павлюк зустрів повномасштабне вторгнення у Херсонській області.

«Наш будинок стоїть за сім кілометрів від Чорнобаївки. Коли росіяни вдарили по аеропорту, я стояв на даху і чув ці вибухи, бачив, як пролетіли дві ракети і чорний дим зі сторони летовища. Я бачив це і розумів, що нічого зробити не можу», - згадує Сергій Павлюк.

Чоловік не міг просто сидіти і дивитися, як його рідний Херсон окуповують російські війська, тому він, як і багато інших херсонців, вийшов на вулиці міста, аби протистояти загарбникам, чинити спротив і головне – показувати всьому світу, що коять російські вбивці.

«Я зрозумів, що маю показувати, що відбувається в Херсоні. Показати, що Херсон не здався і що це українське місто, що звідусіль майорять саме українські стяги», - каже режисер.

Попри окупацію, Сергій знімав все, що відбувалося в Херсоні, збирав людей на мирні акції протесту, висловлював своє бажання жити в Україні, а не в росії. І одного дня, коли мітингарі вчергове йшли мирною ходою до пам'ятника Слави, на площі їх зустрів взвод озброєних росіян. Сергій Павлюк прийняв рішення піти до них і попросити, щоб солдати не стріляли в людей. Чоловіка схопили щойно він договорив. Його повели до головного, де за усім відомою російською методичкою почали розповідати, чому ж вони прийшли в Україну.

«В мене забрали телефон і паспорт, а потім зі мною говорила людина в цивільному, як я його назвав, «коменданта». Я йому пояснив, чому люди зібралися і, що ми маємо на це право, живемо в Україні, яка вже 30 років є незалежною, і що ми тут самі вирішуємо коли мітингувати, а коли ні. Після цього пішли звинувачення, що я, мовляв, працюю на СБУ і погрози підвалом. Аж раптом я почув перші постріли…», - розповів Сергій.

Виявляється, не зумівши приборкати натовп, росіяни почали стріляти, на щастя, вгору. Але яким було здивування окупантів, що це не злякало людей. На мітинги почало збиратися все більше українців. І це лише одна із тисячі історій мешканців тимчасово окупованих територій , які мужньо, ризикуючи власним життям, боролися і продовжують це робити й сьогодні.

Більше подробиць дивись у документальному проєкті «Спротив» просто зараз:

Loading...

Не пропусти 3 і 4 серії документального проєкту «Спротив» вже в понеділок, 20 травня, о 15:00 на 2+2!

Читай також:

26052026
Глуха печера біля озера Црно на хорватському півострові Пелешац тисячоліттями приховувала свої таємниці, аж поки туди не спустилися дослідники. 
Опинитися серед розпечених пісків Синаю без ковтка води та надійного укриття — це практично гарантована смерть. 
26052026
Уявлення про роботів, які можуть акуратно взяти крихкий предмет або відчути, що їх торкнулися, ще недавно виглядало фантастикою...
26052026
Електроприлади давно стали звичною частиною побуту: вони гріють воду, зберігають їжу, миють посуд і допомагають працювати чи відпочивати...