«Ми в незалежній Україні і самі вирішуємо, коли мітингувати»: як режисер Сергій Павлюк чинив спротив в окупованому Херсоні?

Спротив

Він став справжнім голосом міста в окупації…

Про початок Великої війни він дізнався від доньки і спершу не повірив їй. Головний режисер Херсонського обласного музико-драматичного театру ім. Миколи Куліша Сергій Павлюк зустрів повномасштабне вторгнення у Херсонській області.

«Наш будинок стоїть за сім кілометрів від Чорнобаївки. Коли росіяни вдарили по аеропорту, я стояв на даху і чув ці вибухи, бачив, як пролетіли дві ракети і чорний дим зі сторони летовища. Я бачив це і розумів, що нічого зробити не можу», - згадує Сергій Павлюк.

Чоловік не міг просто сидіти і дивитися, як його рідний Херсон окуповують російські війська, тому він, як і багато інших херсонців, вийшов на вулиці міста, аби протистояти загарбникам, чинити спротив і головне – показувати всьому світу, що коять російські вбивці.

«Я зрозумів, що маю показувати, що відбувається в Херсоні. Показати, що Херсон не здався і що це українське місто, що звідусіль майорять саме українські стяги», - каже режисер.

Попри окупацію, Сергій знімав все, що відбувалося в Херсоні, збирав людей на мирні акції протесту, висловлював своє бажання жити в Україні, а не в росії. І одного дня, коли мітингарі вчергове йшли мирною ходою до пам'ятника Слави, на площі їх зустрів взвод озброєних росіян. Сергій Павлюк прийняв рішення піти до них і попросити, щоб солдати не стріляли в людей. Чоловіка схопили щойно він договорив. Його повели до головного, де за усім відомою російською методичкою почали розповідати, чому ж вони прийшли в Україну.

«В мене забрали телефон і паспорт, а потім зі мною говорила людина в цивільному, як я його назвав, «коменданта». Я йому пояснив, чому люди зібралися і, що ми маємо на це право, живемо в Україні, яка вже 30 років є незалежною, і що ми тут самі вирішуємо коли мітингувати, а коли ні. Після цього пішли звинувачення, що я, мовляв, працюю на СБУ і погрози підвалом. Аж раптом я почув перші постріли…», - розповів Сергій.

Виявляється, не зумівши приборкати натовп, росіяни почали стріляти, на щастя, вгору. Але яким було здивування окупантів, що це не злякало людей. На мітинги почало збиратися все більше українців. І це лише одна із тисячі історій мешканців тимчасово окупованих територій , які мужньо, ризикуючи власним життям, боролися і продовжують це робити й сьогодні.

Більше подробиць дивись у документальному проєкті «Спротив» просто зараз:

Loading...

Не пропусти 3 і 4 серії документального проєкту «Спротив» вже в понеділок, 20 травня, о 15:00 на 2+2!

Читай також:

Биківнянський ліс роками мовчав про свої страшні таємниці. Величезні масиви дерев на околиці Києва приховують тисячі замордованих українців. 
Місяць — це не просто яскравий ліхтар на нічному небі. Для багатьох мешканців планети він працює як справжній космічний пульт управління поведінкою. 
18122025
Це відкриття на дні Атлантики змушує істориків переглянути межі можливостей людей кам’яної доби. 
На Алясці лосось — це значно більше, ніж просто промисловий ресурс чи пункт у меню ресторану.
Мадагаскар — острів, який вражає своєю унікальною природою та екзотичними мешканцями...