Готові до шокуючих цифр? Експерти розкривають маловідомі факти про колишній ядерний арсенал нашої країни, який міг би стати ключем до зовсім іншої геополітичної реальності.
За словами колишнього керівника української контррозвідки Олександра Скіпацького, на початку 90-х років Україна мала у своєму розпорядженні неймовірну кількість тактичної ядерної зброї – 280-283 одиниці! Уявіть собі, це був арсенал, який, за твердженням експерта, Україна могла використовувати без узгодження з москвою. Він також наголосив, що Верховна Рада ще тоді ухвалила закон про власність всього військового майна, розташованого на території України.
Але це ще не все! Окрім тактичної, Україна володіла справжнім «ядерним монстром» – стратегічною ядерною зброєю. За словами того ж Олександра Скіпацького, на момент проголошення незалежності на нашій території зберігалося 1995 стратегічних боєголовок.
Щоб ви розуміли масштаб: одна стратегічна ракета могла нести до 10 ядерних боєзарядів! Це була сила, здатна стримувати будь-якого агресора.
Звісно, самі боєголовки – це ще не вся ядерна зброя. Потрібні засоби їхньої доставки. У Радянському Союзі існувала так звана «ядерна тріада» – три способи доставки ядерних боєголовок:
- міжконтинентальні балістичні ракети (МБР) наземного базування;
- стратегічні бомбардувальники з крилатими ракетами;
- підводні човни з міжконтинентальними ракетами морського базування.
«В Україні була представлена значна частина цієї тріади: 176 наземних установок МБР, 25 стратегічних бомбардувальників Ту-95МС та 19 надзвукових стратегічних бомбардувальників-ракетоносців ТУ-160. Єдиного, чого нам бракувало, – це підводного компонента», - зазначив дослідник історії Акім Галімов.
Маючи такий потужний арсенал, чому ж Україна від нього відмовилася? За словами Олександра Скіпацького, вивезти стратегічну ядерну зброю таємно, як тактичну, росіянам було неможливо. Тому вони разом зі Сполученими Штатами Америки організували колосальний міжнародний тиск на Україну.
Чи могла Україна тоді вчинити інакше? Чи був шанс зберегти частину свого ядерного арсеналу та забезпечити собі зовсім інший рівень безпеки? Відповіді на ці питання шукав дослідник історії Акім Галімов у своєму проєкті:
Читай також: