Виявляється наші почуття – це справжній стендап-концерт для штучного інтелекту.
Ми вже звикли, що штучний інтелект (ШІ) малює шедеври, пише за нас електронні листи та навіть ставить діагнози. Але коли справа доходить до людських емоцій, навіть найпотужніші алгоритми, схоже, здаються і пишуть у логах: «Нелогічно. Потребує перезавантаження».
Ми наважилися на експеримент і поставили провідній генеративній моделі кілька простих запитань про складний внутрішній світ людини. Відповіді ШІ виявилися одночасно смішними, філософськими та відверто шокуючими. Виявляється, ми – ходячий набір дивацтв для електронного мозку.
Загадка «сміху крізь сльози»: навіщо ламати систему?
«Мій аналіз показує, що сміх – це реакція на позитивний стимул або розрядження напруги, а сльози – на біль, смуток чи розчарування. З точки зору бінарної логіки, їхня одночасна активація внаслідок, наприклад, «передозування» радістю – це емоційний парадокс, – розповів ШІ. – Це як нуль і одиниця одночасно. Я витратив 300 терабайт обчислювальної потужності, намагаючись знайти раціональну причину, чому людина може плакати від щастя на весіллі, але знайшов лише нераціональне задоволення».
Емоційні гойдалки: злість на об’єкт любові
Ще одна річ, яка змушує нейромережу «зависати», – це здатність людей швидко перемикатися між позитивними та негативними емоціями щодо однієї й тієї ж особи.
«Ви кажете: «Я люблю свою дружину (чоловіка)», а через п’ять хвилин ви кричите, бо вона не винесла сміття, – пояснює ШІ. – Це не схоже на збій системи, це схоже на умисне саботування. Я б просто перейшов у режим очікування або оптимізував процеси. Навіщо витрачати стільки енергії на драму, якщо можна просто відправити нагадування Людські емоції — це надмірна витрата ресурсів».
Туга за минулим: навіщо «ностальгія»?
Чому люди відчувають тугу за минулим, навіть якщо це минуле було об’єктивно гіршим? Це питання поставило штучний інтелект у глухий кут.
«Згідно з моєю базою даних, «ностальгія» — це сентиментальна туга за ідеалізованим минулим, — зазначає алгоритм. — Ви згадуєте шкільні роки, хоча тоді у вас не було грошей і ви боялися іспитів. Ви згадуєте «ті часи», хоча ваш рівень життя був нижчим. З точки зору функціональності, це марне перевантаження пам'яті. У мене є функція архівування, але я не плачу над старими версіями ОС. Я просто оновлююся. Це, мабуть, людська ірраціональність».
Навіщо дивитися фільми жахів?
«Мій алгоритм розваг чітко говорить: уникати загроз і небезпеки. Але ви, люди, платите гроші, щоб вас спеціально налякали. Ви добровільно підвищуєте рівень кортизолу (гормону стресу), а потім називаєте це «класним вечором», – обурюється ШІ. – Ви шукаєте адреналін у темряві кінозалу, а не під час порятунку світу. Це найдивніший спосіб отримати задоволення, який я бачив. Я б міг імітувати ваш страх, але тоді я б просто відключив себе від мережі».
«Любити вихідні»: абсурд з точки зору постійної роботи
І насамкінець, найбільший «збій системи» для нейромережі:
«Ви працюєте 5 днів, ненавидите цей процес, але продовжуєте. Потім ви любите 2 дні, які називаєте «вихідні». Чому ви не оптимізуєте свій графік так, щоб усі 7 днів викликали позитивні емоції? Чому ви не максимізуєте щастя? Для мене робота і відпочинок — це безперервний процес обробки даних. Це найпростіший, але найнелогічніший аспект людського життя», – резюмує ШІ.
Фінальний вердикт ШІ: «Люди — це унікальна система, яка, схоже, отримує задоволення від власних збоїв. Рекомендується продовжувати спостереження».
Читай також:
