«Столипінська краватка» у серці Києва: чому головного ката імперії поховали в Лаврі? 

Справжня історія

Поруч із величним Успенським собором у Києво-Печерській лаврі є одне місце, яке щоразу викликає купу запитань у притомних відвідувачів. Це могила Петра Столипіна. 

Прем'єр-міністр Російської імперії, який керував урядом з 1906 по 1911 роки, залишив по собі кривавий слід, який російська пропаганда роками намагається загримувати під «прогресивні реформи».

Його застрелили в київському оперному театрі у вересні 1911 року. Але чому топ-чиновника імперії поховали саме тут, а не відвезли з почестями до тодішньої столиці — Петербурга — чи бодай до Москви?

Дослідник історії Акім Галімов розібрався в цій темі в розмові з істориком та заступником генерального директора Національного заповідника Києво-Печерська лавра Костянтином Крайнім. Як з'ясувалося, за цим похованням стоїть не лише остання воля загиблого, а й чіткий політичний розрахунок царського режиму.

Офіційна версія, яку так люблять повторювати прихильники імперії, доволі романтична. Столипін залишив заповіт, де просив поховати його там, де наздожене смерть. Проте історики бачать у цьому куди прагматичніші причини.

«Тут два моменти. Перший відомий історичний — у нього був заповіт, за яким він просив поховати його в тому місці, де його вб'ють. Другий момент: він уже був на злеті своєї кар'єри, і царській родині абсолютно не був потрібен ні як політик, ні як символ. У Києві його залишили як символ імперського втручання», - розповів Костянтин Крайній. 

Фактично, мертвого прем'єра просто використали як ідеологічний маркер. Російська влада хотіла застовпити за Києвом статус «ісконно руського» міста. Для цього в місті створили два ключові міфи: могилу в Лаврі та пам'ятник на тогочасній Думській площі (це наш сучасний Майдан Незалежності).

Втім, пам'ятник довго не простояв: його відкрили у 1913 році, а вже у березні 1917 року, за кілька днів після створення Центральної Ради, кияни привселюдно знесли бронзового імперця. А от могила в Лаврі залишилася.

Сучасні російські підручники ліплять зі Столипіна образ великого модернізатора. Проте для українців його методи були виключно терором. У 1906 році він запровадив військово-польові суди. 

«Схема працювала блискавично й безжально: жодних адвокатів, мінімум доказів, лише 48 годин на суд і доба на виконання вироку», - розповів Акім Галімов. 

Під цей конвеєр смерті потрапляли не лише озброєні революціонери, а й звичайні українські селяни з півдня, які палили поміщицькі маєтки, протестуючи проти безземелля.

«За часів прем'єрства Столипіна було страчено від 6 000 до 9 000 людей. Саме тоді в народі народився крилатий вираз «столипінська краватка» — синонім мотузки шибениці, яку готували для кожного незгодного», - додав дослідник історії.

Сам Столипін ніколи не приховував свого ставлення до нашої ідентичності. Український національний рух він відкрито називав штучним і таким, що несе пряму загрозу існуванню Російської імперії.

Сьогодні, коли Україна позбувається залишків колоніального минулого, присутність поховання такого діяча у головній православній святині країни викликає закономірний дисонанс. Це не просто історичне поховання, це тригер та ідеологічна зброя, яку росія заклала у київську землю понад століття тому.

Більше вражаючих відкриттів про те, як імперські привиди досі ховаються у головних українських святинях, дивіться у повній версії дослідження Акіма Галімова:

Читай також:

Темрява змінює життєвий ритм, стирає звичне відчуття часу та змушує людину адаптуватися до нових умов. 
Одним із головних аргументів прихильників концепції про геноцид поляків на Волині є теза про існування прямих наказів вищого командування УПА щодо масового знищення польського населення. 
До появи сучасних супутникових систем навігації нічне небо слугувало єдиною надійною картою для мандрівників.
25072026
Здається, головне для роутера — просто бути підключеним до мережі...