Білі хорвати: забуті слов’яни, які мали столицю біля Львова до Русі й християнства

Справжня історія

Ми звикли думати, що цивілізація на наших землях почалася з Києва. Але археологічні знахідки та літописи малюють іншу картину. 

Біля Львова у 50 кілометрах у бік сіл Дуброво та Стільсько розкинулося Стільське городище – старовинна столиця білих хорватів. Однак тут мова не про сучасну країну на березі Адріатики, а про потужне слов'янське плем’я, яке обрало своїм домом Східну Галичину.

«Це унікальне місце, де наші предки жили задовго до утворення Русі. Стільське городище вважається столицею хорватів — тих, які жили колись в Україні. Частина племені згодом пішла на Балкани під час Великого переселення народів, ставши пращурами сучасних хорватів, але багато хто залишився на рідних пагорбах», - зазначив дослідник історії Акім Галімов, який давно «полює» на історичні сенсації.

Це був справжній мегаполіс раннього середньовіччя, де кипіло життя, працювали ремісники, а жерці проводили обряди у скельних храмах, які й досі дивляться на нас своїми темними отворами-вікнами.

Візантійський імператор Костянтин Багрянородний у своїх трактатах згадував про Велику (або Білу) Хорватію як про величезну країну, що не знала християнства. Проте серед вчених і досі тривають палкі дискусії. Дехто припускає, що місто могли заснувати дуліби або волиняни.

«Хто би не заснував його, рештки цього комплексу свідчать про головне: на території Галичини ще в дохристиянський період існувала розвинена слов'янська цивілізація», — підкреслює Акім Галімов.

Сьогодні Стільсько виглядає загадково. Скельні печери, які колись слугували житлом або культовими спорудами, тепер часто використовують як погреби для картоплі. Це виглядає дивно і водночас сумно. Велична столиця предків, яка могла б стати туристичною Меккою, застигла у часі, чекаючи на повноцінне визнання.

Більше про маловідому історію Галчини дивись в проєкті Акіма Галімова просто зараз:

Читай також:

25062026
Паризьке поліцейське управління кінця 19 століття нагадувало конвеєр із хаосу та безсилля. 
На початку 20 століття уявлення європейської науки про мамонтів та льодовикову добу було кардинально змінено завдяки випадку в маленькому прикарпатському селі Старуня, що на Франківщині. 
Давні греки колись називали Азовське море Меотидою, що означало «годувальниця», а римляни через його невелику глибину зневажливо іменували Меотійським болотом.
Легенди про Всесвітній потоп присутні у культурах багатьох народів світу, проте тривалий час історики вважали їх виключно релігійними чи поетичними метафорами. 
25062026
Іноді найгучніші археологічні відкриття з’являються не серед руїн храмів чи стародавніх міст, а просто під звичайними полями...