Культ невідомого солдата, братські могили, вічний вогонь. Після Другої світової війни радянська влада навмисно не виокремлювала кожного загиблого воїна. Таке жахливе знецінювання людського життя перейняла і росія.
«Дуже часто я стикався, що тіла наших військовослужбовців не ховають та не прибирають, вони так і лежать на поверхні. Якщо там, наприклад, треба їхати якійсь машині чи танку, то вони просто їздять по них, - розповів офіцер відділу пошукових робіт центрального управління цивільно-військового співробітника генштабу ЗСУ Андрій Чернявський. – Був не один такий момент, коли наші хлопці потрапляли в засідку і помирали, а по ним їздила російська техніка. Ми їх потім збирали буквально по частинкам»
Під час пошуків полеглих українських бійців військові заглядають буквально під кожен кущ, зазначає авторка проєкту Алла Хоцянівська. Допомагає їм у пошуках бельгійська вівчарка Беша. Вона – повноцінний член пошукової групи. Їй неважливо скільки часу минуло з моменту зникнення людини, вона все одно почує запах і покаже місце, де можуть знаходитися рештки. Але іноді ці місця поховань просто жахають.
«Було навіть таке, що ми відкопували мертвого росіянина, а десь за два метри знаходили тіла наших бійців, які дуже довго лежали просто перед ними. Деколи росіяни навіть прикопували наших полеглих захисників просто біля своєї кухні», - розповів Андрій Чернявський.
Чому нас це шокує, а для окупантів – це норма, відповіла старша наукова співробітниця інституту історії НАН України Яна Промаченко. Як десятиліттями у росії знецінювалася вартість людського життя та формувалась зневага навіть до мертвих? Подробиці у проєкті «Останній бій»:
Читайте також:
- Материнське серце підказало, де шукати тіло: мати особисто відправилася на пошуки загиблого на Сході сина-героя
- «Кожен має право повернутися додому»: проєкт «Останній бій» показав, як проходять пошуки загиблих українських героїв
- 2200 років правління однієї династії: перший імператор Японії з’явився, ще у 4 столітті до нашої ери