Повернувся «на щиті» - так тепер кажуть в Україні, коли тіло загиблого бійця повертають для поховання на Батьківщини. Поверненням додому загиблих українських солдатів займаються волонтери в рамках місії ЗСУ, яка розгорнула свою діяльність ще з початком російсько-української агресії у 2014 році. Але тоді вона мала назву «евакуація 200». Проте зараз місія змінила свою назву на «На щиті». Чому обрали саме такі слова і які важливі значення для нас вони мають?
Назва «вантаж 200» пішла з часів Афганської війни, коли радянський союз ввів свої війська в Афганістан. Тіла загиблих радянських солдатів тоді повертали авіацією у цинкових трунах. Цей вантаж був 200 кг. За іншою версіє назва пішла від наказу міністра оборони №200 про спеціальні заходи щодо поховання солдат.
За словами старшої наукової співробітниці Інституту історії НАН України Яни Примаченко, те, що зараз місія з евакуації тіл загиблих українських героїв змінила свою назву і стала називатися «На щиті» - це закономірний процес сепарації від імперії, який відбувається зараз на усіх рівнях, а війна цей процес пришвидшує:
«Звісно, що нам потрібно відходити від таких радянських дегуманізуючих назв. Ну що це за назва «вантаж 200» щодо людини, яка віддала своє життя за Батьківщину? У всіх цивілізованих країнах пам'ять про загиблого належить родині. До прикладу, якщо брати США, після належного поховання солдата, родині віддають прапор, що саме це і символізує. А в радянському союзі пам'ять про загиблих належала державі».
Щодо сучасної росії, то там взагалі усім байдуже до загиблих солдатів – і родинам і державі. Щодо України, то словосполучення «на щиті», яке зараз використовують ЗСУ, використовували ще у давній Спарті. Воїна, який загинув під час бою, з пошаною повертали на щиті.
«Саме ставлення до мертвих та пам'ять про них формує цінність і розуміння цінності людського життя», - каже старша наукова співробітниця Інституту історії НАН України Яна Примаченко.
Більше деталей – у сюжеті:
Читайте також: