Яку небезпеку приховує у собі контузія, і як долають її наслідки в Україні

Про методику реабілітації військових…

Без крапельниць та майже без таблеток, зате з психотерапевтами, психологами та сучасними тренінгами - в українських реабілітаційних центрах ставлять на місце мізки та лікують душу. Після повномасштабного вторгнення ледь не кожен другий боєць має контузію і часто посттравматичний розлад, а вчасно не діагностована така травма може призвести до неочікуваних наслідків саме тоді, коли повертаєшся з передової.

Гру з собаками по-науковому називають каністерапія. Це лише частина курсу з реабілітації бійців, які застосовують у центрах допомоги військовим. Тут вже восьмий рік поспіль працюють з наслідками вибухотравм і стресовими розладами. Самі лікарі їх ще звуть невидимими пораненнями, бо діагностувати їх інколи можна не відразу, а від того вони - ще більш небезпечні.  

«Головні болі, головокружіння, нестабільність тиску, погіршення слуху, зору… Друга велика група – це емоційні скарги, перепади настрою, емоційна нестійкість, схильність до агресії, до депресивних станів, навіть до суїцидальних станів. І третя група – когнітивна. Це зниження пам’яті, концентрації уваги, важко виконати роботу, яку раніше виконував дуже просто», - розповідає директорка реабілітаційного центру Ксенія Возніцина

У реабілітаційному центрі розпорядок дня для бійців розписано погодинно. Поки одні працюють зі спеціалістами з психіки, інші реабілітуються у тренажерних залах. Тут поєднують і фізичне, і когнітивне навантаження задля кращого результату, бо зміна діяльності пацієнта – корисна для мозку, тож проводяться тут навіть сеанси арт-терапії. Більше про методику реабілітації військових – дивися у сюжеті

Дивися також:

Кінематограф та масова культура століттями нав'язували нам образ османського гарему як місця виключно для чуттєвих розваг та втіх правителя. Однак реальність султанського палацу Топкапи у Стамбулі мала зовсім інше значення.
В Османській імперії процес прийому їжі правителем нагадував суворий ритуал. Султани їли наодинці, у повній тиші, а рецепти улюблених страв охоронялися як найважливіші державні таємниці.
Життя в султанському гаремі часто уявляють як золоту клітку для безправних полонянок. Проте насправді це було не так. 
Поки звичайні мешканці Туреччини у 15-16 століттях харчувалися хлібом, водою та сочевицею, за мурами палацу Топкапи розгорталося справжнє кулінарне дійство. 
За масивними дерев’яними брамами стамбульського палацу Топкапи століттями вирувало життя, приховане від сторонніх очей. 
02092026
Уявіть римський бенкет: навколо столу лежать гості, спираючись на лівий лікоть, слуги подають страви, а вечеря триває годинами...