Проте нещодавні дослідження, про які пише видання Arkeonews, змушує поглянути на ці цифри під іншим кутом. Його результати, які можуть перемістити дату будівництва піраміди у глибину віків — аж до пізнього палеоліту, представив італійський інженер Альберто Доніні.
Доніні використав метод відносної ерозії (Relative Erosion Method — REM). Логіка тут проста: він порівнював, як сильно зносилися різні ділянки вапняку на одній і тій самій споруді.
У далекому 1303 році потужний землетрус пошкодив піраміду, після чого частину гладких облицювальних блоків зняли для будівництва Каїра. Це створило ідеальні умови для експерименту.
Одні камені стояли відкритими всі 4500 років (згідно з офіційною версією), а інші «оголилися» лише 675 років тому. Порівнюючи глибину ямок та мікротріщин на цих поверхнях, можна вирахувати реальну швидкість руйнування матеріалу.
ослідник проаналізував дванадцять точок біля основи споруди. Результати виявилися неоднорідними, але вражаючими:
- Окремі вимірювання показали вік ерозії від 20 000 до 40 000 років.
- Середній показник за всіма точками зупинився на позначці 24 900 років.
- Статистична ймовірність (68,2%) вказує на те, що піраміду звели в проміжку між 9 000 та 36 000 роками до н. е.
«Цей метод не претендує на точність до року. Ми говоримо про порядок величини», — зазначає Альберто Доніні.
Згідно з його моделлю, пік ймовірності будівництва припадає на початок 20-го тисячоліття до нашої ери. Це час, коли людство, за нашими уявленнями, ще займалося полюванням та збиральництвом, а не масштабним будівництвом.
Чому скептики не поспішають переписувати підручники?
Попри сенсаційність, наукова спільнота залишається обережною. Ерозія — примхлива штука. На швидкість руйнування каменю впливає купа факторів:
- Клімат. Колись у Єгипті було значно вологіше.
- Антропогенний фактор. Тисячі туристів щодня буквально «стирають» пам’ятку.
- Природний захист. Піраміда тривалий час могла бути частково засипана піском, що консервувало камінь.
Традиційна археологія спирається на радіовуглецевий аналіз та історичні тексти, які чітко пов’язують об’єкт із Четвертою династією. Доніні ж припускає: можливо, Хуфу не будував піраміду з нуля, а лише реставрував неймовірно давню споруду? Ця ідея давно витає серед альтернативних істориків, але тепер вона отримала цифрову опору.
Поки що це дослідження — лише амбітна гіпотеза, яка потребує незалежних перевірок та рецензування в академічних журналах. Це не спроба зруйнувати історію, а лише запит на нові інструменти пізнання. Як каже сам автор, його висновки є попередніми, і він відкритий до співпраці.
Читай також: