Як виглядали б Леся Українка, Василь Стус і Лесь Курбас у 2025 році? ШІ створив вражаючі зображення!

Штучний інтелект «оживив» відомих українських митців…

Сучасні технології здатні на справжні дива. Штучний інтелект уже допомагає нам у побуті, створює картини, пише тексти й навіть відтворює образи історичних постатей у новому світлі. Цього разу ми використали можливості нейромережі Remini, щоб подивитися, як могли б виглядати відомі українські митці, якби жили у наш час.

Який стиль вони б обрали? Яку зачіску носили б? Як би виглядали їхні риси обличчя? Давайте дізнаємось!

  • Леся Українка

Впізнали її? Так, це Лариса Петрівна Косач, більш відома як Леся Українка. Її образ у наш час виглядає дуже природно: проникливий погляд, витончені риси обличчя, сучасний, але стриманий стиль.

Леся Українка була не лише поетесою, а й драматургинею, перекладачкою, фольклористкою та однією з перших українських феміністок. Її твори — «Лісова пісня», «Кассандра», «Бояриня» — стали безсмертними. Вона активно боролася за права жінок та українську культуру, відкидаючи російське імперське панування.

Народилася у дворянській сім’ї, рано захопилася літературою та мовами. Вільно володіла українською, французькою, німецькою, італійською та польською. Все життя боролася з важкою хворобою — туберкульозом кісток, що спричинив її ранню смерть у 42 роки. Але навіть сильний біль не завадив їй творити й залишити по собі величезну спадщину.

Якби вона жила зараз, то, ймовірно, була б активною публічною інтелектуалкою, борчинею за права жінок та авторкою резонансних п’єс.

  • Василь Стус

Цей серйозний погляд та проникливий вираз обличчя важко сплутати з кимось іншим. Василь Стус у сучасному образі міг би бути відомим письменником, правозахисником або навіть громадським діячем.

Його поезія — це голос незламного духу. Він не боявся виступати проти радянської репресивної системи, через що зазнав арештів, таборів і зрештою загинув. Але навіть у найважчих умовах не припиняв писати. Стус залишив нам глибоку лірику, у якій поєднано любов до України, біль за її долю та надію на світле майбутнє.

За життя його твори не видавалися офіційно, а його постать була табуйованою. Він помер у таборі на Уралі у 1985 році за загадкових обставин. Його тіло було поховане таємно, а перепоховання в Україні у 1989 році стало символом відродження національної свідомості.

Сьогодні він, без сумніву, був би голосом свободи, який нагадував би нам, чому боротьба за правду не має кордонів і часу.

  • Лесь Курбас

А ось і харизматичний Лесь Курбас — театральний режисер, актор, драматург, реформатор українського театру. Якби він жив у наш час, то, можливо, працював би в Голлівуді або став би культовим режисером артхаусу.

Курбас створив легендарний театр «Березіль», в якому експериментував із формами, ритмом та змістом. Його вистави були настільки новаторськими, що радянська влада визнала їх небезпечними. Його арештували, заслали до таборів, а згодом стратили.

Він прагнув створити абсолютно новий театр — інтелектуальний, модерний, європейський. Однак у 1937 році Курбас став жертвою сталінських репресій. Його розстріляли в Карелії разом із сотнями інших українських митців.

Але ідеї Курбаса продовжують жити. Сьогодні він був би авангардним режисером, який створює масштабні постановки та екранізації українських творів.

  • Ольга Кобилянська

Її стиль елегантний, а погляд — рішучий. Ольга Кобилянська завжди виділялася своєю незалежністю та прогресивними поглядами.

Вона писала про сильних жінок, які борються за своє місце в житті. «Царівна», «Земля», «В неділю рано зілля копала» — її твори змушують замислитися над вибором між традиціями та особистим щастям.

Кобилянська була самоучкою, вчилася читати та писати німецькою мовою, а українську опанувала пізніше. Її називають «українською Бовері» за стиль і глибокий психологізм.

У сучасному світі вона, ймовірно, була б популярною письменницею, яка створює романи про самореалізацію, жіноче лідерство та рівність.

  • Марко Вовчок

Вишукана зовнішність і тонка чарівність — такою ми бачимо Марко Вовчок у сучасному вигляді.

Її творчість — це протест проти несправедливості. Вона писала про кріпацтво, жіночу долю та боротьбу за свободу. Її «Народні оповідання» справили величезний вплив на українську літературу.

Справжнє ім’я — Марія Вілінська. Вона була першою українською письменницею, яка писала гостросоціальні твори. Через критику суспільного ладу її тексти забороняли в російській імперії.

Сьогодні вона могла б бути письменницею-документалісткою, що викриває соціальні проблеми, або навіть відомою блогеркою, яка відкрито говорить про важливі теми.

  • Василь Симоненко

Сучасний образ Василя Симоненка передає його глибину та м’яку силу. Він був поетом, якого любили за щирість і простоту.

Його вірші — це голос народу, любов до рідної землі та правди. «Ти знаєш, що ти людина?» — рядки, які досі звучать актуально.

Його життя було коротким — лише 28 років. У радянські часи його не хотіли друкувати, а його ранню смерть дехто й досі пов’язує з побиттям працівниками КДБ, а не з раком нирок.

Сьогодні він міг би бути лідером думок, публіцистом або навіть музикантом, що створює поезію у формі пісень.

Штучний інтелект подарував нам можливість побачити відомих українських митців у сучасному світі. Вражає, як їхні образи перетинаються з нашою реальністю! А хто наступний? Скоро ми представимо другу частину цього проєкту з новими захопливими образами. Не пропусти!

Читай також:

Розслідування розгону людей на Майдані у 2014 році просто вражає. Доведено, що це були не просто «сутички», а цілеспрямоване вбивство протестувальників. 
06122025
Коли ми говоримо про археологію, зазвичай на думку спадають єгипетські піраміди чи римські руїни. Але іноді історія підкидає сюрпризи там, де її зовсім не чекаєш. 
Серед тих, хто здається священними й беззахисними, можуть ховатися найнебезпечніші шпигуни…
Штучний інтелект останніми роками впевнено проник у всі сфери нашого життя: від керування будинком до написання курсових. 
Понад століття тому, поки більша частина України стогнала під вагою Російської імперії, територія сучасної Львівської області та вся Галичина входила до складу іншої, європейської держави — Австро-Угорщини.