Комп'ютер із клітинами людського мозку: у США вчені хочуть створити біокомп'ютер

Порівняно із суперкомп’ютером, людський мозок має подібну швидкість, а пам’ять краще…

Професор з Університету Джонса Хопкінса кілька років вирощував мозкові органоїди (крихітні частини мозку) і тепер хоче впровадити їх у суперкомп'ютер, отримавши біокомп'ютер, який може почати розуміти своє оточення, вчитися чогось і запам'ятовувати. Про це пише американське видання Cosmos.

Як зазначається у матеріалі, порівняно із суперкомп’ютером, людський мозок має подібну швидкість, а пам’ять і накопичувачі навіть кращі. Крім того, мозок важить лише кілограм або близько того, порівняно з тоннами металу та кремнію для суперкомп’ютера. 

«Спільнота провідних вчених зібралася, щоб розробити цю технологію, яка, на нашу думку, започаткує нову еру швидких, потужних і ефективних біокомп’ютерів— говорить професор Томас Хартунг, дослідник Джона Хопкінса, який зосереджується на органоїдах, і один із авторів нової статті. – Ми називаємо цю нову міждисциплінарну галузь «органоїдним інтелектом».

Дослідники припускають, що перша мета — спробувати змусити органоїди замінити випробування на тваринах і зрозуміти більше про людський мозок без використання живих людей. Проте, чи етично це, у багатьох виникають сумніви.

Читайте також:

Навколо масонів стільки туману, що розгледіти за ним реальних людей майже неможливо. Здається, що вони — герої голлівудських трилерів про світову змову, а не реальна організація з багатовіковою історією.
Поки ми переймаємося глобальним потеплінням, на нашому континенті існує місце, яке просто проігнорувало всі кліматичні катастрофи останніх десяти мільйонів років.
Коли чуєш слово «масони», уява малює картинки з пригодницьких фільмів: похмурі підземелля, люди в каптурах, дивні знаки та змови, що вирішують долі цілих народів. 
Коли місто під ударом, сила не лише у м’язах, а у відвазі та рішучості...
Під товщею води Чорного моря, якою ми звикли милуватися з набережних, ховається механізм, здатний перетворити сучасне сталеве судно на купу брухту за лічені хвилини. І мова не про шторми, до яких усі звикли.