Якщо розпакувати посилку з технікою, є велика ймовірність знайти там Bubble Wrap – плівку з повітряними бульбашками. її придумали саме для захисту речей від ударів. Принаймні так здається сьогодні.
У 1957 році Альфред Філдінг і Марк Шаванн думали про зовсім інше. Вони хотіли зробити пластикові шпалери з незвичайною фактурою. За офіційною історією Sealed Air, винахідники ламінували два пластикові шари, залишаючи між ними повітря. Так утворювалася поверхня з бульбашками. Для декору стін матеріал не підійшов: покупців така ідея не зацікавила.
Друга спроба теж була невдалою
Відправляти винахід на смітник Філдінг і Шаванн не поспішали. Вони побачили іншу властивість матеріалу: повітря між шарами працювало як своєрідний ізолятор.
Плівку спробували використовувати для утеплення теплиць. Цей варіант виявився практичнішим за шпалери, але великого успіху також не приніс.
Зате експерименти показали головне – матеріал легкий, гнучкий і здатний пом’якшувати удари.
Комп’ютери дали Bubble Wrap шанс
У 1960 році Філдінг і Шаванн заснували Sealed Air, а Bubble Wrap став одним із головних продуктів компанії. Плівку почали розглядати як пакувальний матеріал.
Особливо доречною вона виявилася для електроніки. Sealed Air у власній історії компанії зазначає, що Bubble Wrap використовували для захисту комп’ютерів IBM під час транспортування.
Для такої техніки упаковка мала важити якомога менше, займати мало місця й водночас захищати корпус та деталі від пошкоджень. Повітряні бульбашки несподівано виявилися саме тим рішенням, яке шукали.
До речі, саме тому історія Bubble Wrap цікава не стільки самим матеріалом, скільки пошуком його призначення. Винахідники кілька разів змінювали напрям, перш ніж зрозуміли, для чого їхня конструкція справді потрібна.
А шпалери залишилися лише першим розділом цієї історії.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: