Андрій Федінчик – український актор театру, кіно та дубляжу. Після початку повномасштабного вторгнення він поповнив лави Збройних Сил України, проте торік військово-лікарська комісія визнала його непридатним до військової служби.
Річ у тім, що захисник переніс складну операцію на хребті.
Після демобілізації Федінчик знову одягнув військову форму, проте цього разу – на знімальному майданчику. Актор зіграв одну з головних ролей у воєнній драмі «Живий». Стрічка вийде на телеканалі «2+2» 24 лютого о 18:30 – у четверту річницю повномасштабного вторгнення, яке росія розпочала проти України.
Андрій втілив на екрані військового з позивним «Король», який має реального прототипа. Федінчик розповів про повернення до акторства та зйомки у драмі «Живий».
Роль у воєнній драмі «Живий» одна з перших для вас після звільнення зі служби. Ви відразу після реабілітації поринули в роботу?
Коли ще проходив реабілітацію, починав ходити, то вже потихеньку став повертатися до акторської професії. А після списання досить стрімко увірвався в процес. Уже встиг знятися в повному метрі та ще в одному фільмі, окрім «Живого». Ще від трьох довелося відмовитися, на жаль. Це були класні проєкти, але я просто фізично не можу брати в них участь. Мій фізичний стан поки не дозволяє певні активності.
Як ви отримали роль в проєкті «Живий»?
Проходив кастинг, писав самопроби. Пам'ятаю, записував у квартирі: одягнув свою форму, щоб правдивіше показати свого героя. Мені дуже сподобалась ця історія, сценарій. Про такі теми потрібно знімати й розповідати. Коли ми з побратимами розмовляємо, згадуємо багато різних історій, і кожна з них заслуговує на окрему стрічку. Це приклади про нескореність, силу духу, про бажання жити.
У вашого героя є реальний прототип?
Головний герой і майже всі військові у фільмі мають реальних прототипів. Бо це реальна історія про реальних людей. Вони приїздили на майданчик, спілкувалися з акторами, консультували.
Я особисто зі своїм героєм не встиг познайомитись. Але Король – це потужний вояка. Про таких кажуть – людина війни. Він дуже багато всього пережив, був у найгарячіших точках. Він – командир штурмового загону. Відважна людина. І мені за честь втілити його в цій стрічці.
Правда, що ви знімалися у своїй формі, в якій служили?
Спочатку костюмери запропонували іншу форму. Але ж на війні одяг не може бути ідеально чистий, напрасований, ніби щойно з магазину. Тому я запропонував взяти свою: трохи пошарпану, але реальну.
З якими викликами довелося стикатися під час знімань?
Я б не сказав, що за свою акторську кар'єру мені доводилося робити щось зовсім карколомне – напевно, ні. Я схиляюсь до того, що кожен має виконувати свою роботу. Я не буду бити себе в груди, що все буду робити сам, як Том Круз. Якщо роль вимагає певних трюків, це роблять каскадери.
Виклики зараз здебільшого пов'язані саме з війною. Під час однієї з нічних змін під час знімання «Живого» був дуже сильний обстріл. «Шахеди» літали буквально над нами – ми їх не лише чули, а й бачили. Нас попередили, вся знімальна група спустилася в бліндажі, бо ж знімали на справжніх укріпленнях на околицях Києва. Ми сиділи в тих бліндажах, дивилися на небо й спостерігали, як вони пролітають над нами, як їх збивають. Це була важка ніч. Ми чекали, сподівалися, що, можливо, обстріл припиниться й зйомку вдасться продовжити, але зрештою ухвалили рішення скасувати зміну.
А як воно: бути військовим і грати військового на майданчику?
Прекрасно! Я дуже скучив за професією, і на майданчику я в першу чергу актор. А справжні військові працювали як інструктори, відповідали за піротехніку, зброю, давали поради, як правильно все робити в кадрі. Звісно, всі розуміють, що це художнє кіно, а не документальна хроніка, і в нього інша місія. Тому ми свідомо уникали деяких натуралістичних моментів. Бо ж справжня війна – це далеко не романтика.
Як ви відновлюєтеся, де черпаєте ресурс і що вас надихає сьогодні?
Сон для мене найкраще відновлення. Якщо є можливість, я просто лягаю й сплю. Неважливо, який зараз час доби: я закінчив роботу – лягаю спати. І так було завжди. І колеги це добре знають: якщо з'являється вільна хвилина, я можу заснути будь-де: на кріслі, на лавці, де завгодно. Бо знаю, що це найкраще мене відновлює. А надихають люди, улюблена справа, спорт, фільми, книги, дуже люблю баню… Загалом – життя.
Як ви думаєте, чому зараз потрібні такі фільми, як «Живий»? Чи доречно взагалі знімати кіно й витрачати на це гроші?
Не просто доречно – бюджети на кіно можна й потрібно збільшувати. Як би не казали, що «це не на часі» – навпаки. Історично завжди так було: під час воєн, у найскладніші періоди культура переживала підйом. Бо це повітря, яким люди дихають.
Ми насправді дуже мало витрачаємо на культуру. Так, звісно, першочергово – армія. Але не можна забувати, що культура відтворює ці події, віддзеркалює їх, пояснює. Для тих, хто не залучений безпосередньо, але має розуміти, що відбувається і як це відбувається. Тому такі фільми – це правильна історія. Вони потрібні. І не колись потім, у післявоєнний час, а саме зараз. Особливо зараз.
Чи мають актори йти на війну? Як змінилося відчуття професії після повномасштабного вторгнення і як це вплинуло на вибір проєктів? Чи зіграв би роль окупанта і від яких відмовляється? В яких умовах доводиться працювати в наших реаліях? На ці питання Андрій Федінчик відповів в ексклюзивному інтерв'ю 24 Каналу.
Читай також:
- Три доби між життям і смертю — реальна історія, що стала серіалом «Живий»: як знімали воєнну драму на 2+2
- Історія, що вразила світ: телеканал 2+2 покаже воєнну драму «Живий» про подвиг спецпризначенця ГУР
- Він заперечував його десятиліттями, але один аргумент усе змінив: що змусило відомого атеїста повірити у Творця?
