У світі старовинних реліквій, де кожен артефакт має свою історію, іноді трапляються справжні дива.
Одним із таких див є ікона з колишнього маєтку князя Романа Санґушка, яка в 1990 році, здавалося б, абсолютно випадково, потрапила до рук відомого колекціонера Миколи Бендюка. Ця історія, гідна гостросюжетного роману, розкриває не лише вражаючу стійкість релігійної святині, а й її містичний зв'язок із долею українського народу.
«Якась бабця принесла на базар зіжмакану тканину. Вона казала, що це ікона, яка висіла в каплиці князя Санґушка в Славуті», – згадує Микола Бендюк, краєзнавець, мистецтвознавець та колекціонер.
За словами старенької, у 1917 році, коли більшовики прийшли до маєтку, вони жорстоко вбили князя Санґушка, ікону перетворили на мішень, а потім викинули в болото, де її і знайшли предки бабусі, яка принесла святиню на базар.
Під час кропіткої реставрації старовинної ікони Микола Бендюк нарахував у ній понад 60 дірок від куль. Кожна з них – немов шрам на тілі історії, свідчення жорстоких часів. Але не лише ці фізичні свідчення вразили колекціонера. Перед ним відкрився і абсолютно містичний сюжет.
«Святий Степан закриває рота Ісусу Христу. Ну, я трохи був шокований, адже вивчаючи історію мистецтва, я розумів, що це неканонічний, неправильний сюжет. Ну як учень Ісуса Христа може закривати рота Ісусу Христу?» – поділився своїми здивуванням Бендюк.
Дійсно, така іконографія є нетиповою для християнського мистецтва. Як виявилося, розгадка цієї таємниці була не менш дивовижною. Спершу ікона містила лик Святого Степана. Однак, згодом, інший іконописець замалював його зображенням Христа. І ось тут починається справжнє диво: коли вода з калюжі, куди ікону після розстрілу кинули більшовики, частково розмила фарбу, дивовижним чином проявився оригінальний лик Святого Степана, який знаходиться під зображенням Ісуса Христа.
Перед реставраторами постала дилема: що робити? Зберегти первісне зображення Святого Степана, але тоді доведеться зняти Ісуса Христа, який 300 років був у каплиці Санґушків і був їхньою родовою іконою? Замалювати раніше зображення Святого Степана, що теж було б неправильно, бо воно старіше і теж гарне? Чи залишити так, як є? Рішення прийшло від теологів Острозької академії, які побачили в цій ситуації глибокий символізм.
«Тут ікона-символ. Вона зникла у 17-му році, коли прийшли більшовики і заборонили слово Господнє. 90-й рік – відкриваються церкви, я знаходжу цю ікону, реставрую. І таким чином от 70 років Святий Степан береже слово Господнє», – розповів Бендюк.
Таким чином, містичний сюжет отримав своє тлумачення: Святий Степан, «затуляючи рота» Ісусу Христу, символічно зберігав Боже Слово в часи заборони та гонінь.
А що відомо про господарів цієї легендарної ікони – хто такі Санґушки і чим відомий цей рід української шляхти? Про це – в проєкті «Загублений світ» просто зараз:
Не пропусти! Щопонеділка нові випуски інформаційно-пізнавальної програми «Загублений світ», що занурюватимуть кожного у захопливі історії, неймовірні відкриття та таємниці, які формують наш світ. Дивись прем’єру о 17:15 на телеканалі 2+2!
Читай також:
