Сучасне мистецтво давно вийшло за межі класичної сцени з оксамитовою завісою. Сьогодні театр — це не обов’язково споглядання за грою акторів із глядацької зали.
У новому випуску проєкту «Загублений світ» розповіли про унікальний експеримент, який провела команда «Театру змін». Вони звели величезний сенсорний лабіринт, де головним героєм став не професійний артист, а кожен відвідувач особисто.
Концепція постановки кардинально відрізняється від того, до чого ми звикли. Глядачеві зав’язують очі й протягом години ведуть спеціальним маршрутом, який складається з 12 локацій-порталів. На кожній точці працює свій провідник, проте перебіг подій залежить виключно від реакцій та емоцій людини.
Керівниця «Театру змін» Яна Салахова пояснила, що цей досвід неможливо тиражувати — він щоразу інший, бо будується на внутрішньому світі того, хто входить у лабіринт.
«Мої колеги створювали кожен свій портал, виходячи з власних потреб і того досвіду, який вони хотіли подарувати людині. Тут задіяна вся сенсорика: людина щось відчуває на дотик, десь вона має закрити очі, відчути специфічні запахи або просто побути в повній темряві», — розповіла Яна Салахова.
В основі цього проекту лежить авторська система британського режисера Івана Бріока. Його методика спрямована на те, щоб навчити людину чути свої справжні емоції через фізичні відчуття. Це своєрідна терапія, що допомагає вийти зі стану хронічного стресу.
Сам режисер також брав участь у перформансі як провідник. Його локація була присвячена внутрішній тиші та очищенню.
«Іванна приводила відвідувачів, садила на м'який пуф і давала їм інструменти для гри. Потім я, ніби шаман, обходив їх із бряскальцем. Можна сказати, що я очищав їхню ауру — якщо ви, звісно, вірите в такі речі», — поділився деталями процесу Іван Бріока.
Програма лабіринту пропонувала учасникам доволі незвичні завдання: проїхатися на тандемному велосипеді із закритими очима, малювати наосліп або навіть залишитися наодинці зі своєю тінню у темній кімнаті.
За час експерименту через лабіринт пройшло понад сто людей. Фінальним етапом подорожі була локація, де кожен міг зафіксувати свої переживання у формі вірша. Для багатьох це стало моментом істини. Організатори згадують випадок, коли одна з учасниць, яка роками працює юристом у державній установі, після проходження лабіринту вирішила повернутися до творчості, яку залишила ще в юності.
Яна Салахова переконана: головна ідея сенсорного досвіду полягає в усвідомленні цінності теперішнього моменту.
«Якщо спробувати коротко описати ідею лабіринту, то вона про те, що все, що відбувається з вами зараз — і є ваше життя. Треба цінувати те, що ви маєте насправді», — підсумовує керівниця театру.
Як сучасний театр навчився впливати на підсвідомість і чи може він замінити похід до психотерапевта? Про це і більше – у новому випуску проєкту «Загублений світ»:
Не пропусти! Щонеділі нові випуски інформаційно-пізнавальної програми «Загублений світ», що занурюватимуть кожного у захопливі історії, неймовірні відкриття та таємниці, які формують наш світ. Дивись прем’єру об 12:00 на телеканалі 2+2!
Читай також:
