До появи людей у Новій Зеландії не було хижих ссавців, а еволюція пішла шляхом гігантизму.
Найбільшим серед усіх був птах Моа — пернатий велетень, чия історія обірвалася всього за одне століття через зустріч із людиною.
Моа займали унікальні екологічні ніші. За словами Наталі Атамась, співробітниці Інституту зоології імені Шмальгаузена, ці птахи виконували роль «місцевих жирафів». Вони неспішно бродили серед папоротей та давніх буків-ноофагусів, об’їдаючи зелень на висоті, недоступній іншим. Острівна ізоляція зробила їх величезними, адже на клаптиках суші в океані природа часто грає в дивні ігри: велике стає малим, а мале виростає до неймовірних розмірів.
До появи людей у Моа був лише один серйозний ворог — легендарний гігантський орел. Проте природний баланс порушився миттєво. Неповороткі та беззахисні перед хитрощами нових поселенців, велетні стали легкою здобиччю. Полінезійцям вистачило всього століття, щоб останній представник виду назавжди зник із лиця Землі. Це шокуюча швидкість для істот, які до цього успішно процвітали мільйони років, переживаючи кліматичні зміни та природні катаклізми.
Сьогодні про цей втрачений світ нагадують лише знахідки у карстових печерах. Ці підземні лабіринти, поцятковані отворами ніби швейцарський сир, стали природними пастками. Птахи падали туди тисячоліттями, і тепер археологи називають такі місця «капсулами часу».
«Це справжня подорож у минуле, де можна побачити кістки такими, якими вони були 10-20 тисяч років тому», - зазначають археологи та дослідники.
Більше про дивовижну та унікальну флору й фауну Нової Зеландії дивись у проєкті «Загублений світ» просто зараз:
Читай також:
