18 травня 2015 року радари берегової охорони Куби зафіксували об'єкт, якого просто не мало бути в зоні, закритій для навігації. Це не був сучасний катер контрабандистів чи звичайна яхта, що збилася з курсу.
На перехоплення таємничого гостя відправили три патрульні катери. Коли прикордонники наблизилися, вони побачили іржавий металевий скелет, що важко розрізав хвилі.
Це був корабель «Котопаксі», який безслідно зник у водах Атлантики в районі славнозвісного Бермудського трикутника 1 грудня 1925 року. В цей день судно вийшло із порту Чарльстон у Південній Кароліні. На борту було 2 340 тонн вугілля, яке мали доставити до Гавани. Але через два дні після виходу в море зв'язок обірвався. Дев’яносто років про нього не було жодної звістки, і ось він тут — дрейфує поблизу Гавани, ніби просто запізнився на рейс.
Слідів екіпажу із 32 моряків на чолі з капітаном Майєром не було, вони наче розчинилися у повітрі. Інтер’єр кают та місток виглядали так, ніби люди залишили їх кілька десятиліть тому: іржа, пил та солоний наліт, що в’ївся в дерево.
Океанологи лише розводять руками, визнаючи, що наші знання про стихію занадто мізерні.
«Ми навіть не наблизилися до розгадки всіх таємниць океану. Частину подій можна пояснити науково, але є речі, які досі вимагають вивчення. Ми просто багатьох речей ще не знаємо», — зазначив океанолог, доктор географічних наук Юрій Ільїн.
Дійсно, наука безсила, коли мова йде про раптову появу судна через майже століття. Де воно було весь цей час? Чому на борту немає залишків екіпажу? І головне — як іржавий металевий корпус зміг триматися на плаву 90 років без жодного технічного огляду та ремонту? Відповіді на ці запитання шукав проєкт «Загублений світ»:
Читай також:
