Два століття тому люди так само страждали від самотності, шукали споріднені душі та намагалися виділитися серед натовпу. Проте замість алгоритмів штучного інтелекту тоді працювали друковане слово та поштові марки.
Ще у XIX сторіччі світ захопила хвиля листування навмання. Це явище навіть дістало назву «Пенс» — від англійського Pen pals, що означає «приятелі за перепискою». Це була перша спроба масштабувати коло спілкування за межі своєї вулиці чи парафії. І хоча навколо могло бути тисячі облич, заговорити з кимось на вулиці без офіційного представлення вважалося непристойним.
Коли ж коло знайомств ставало критично малим, найвідважніші зверталися до газет.
Етнологиня та співавторка подкасту «Пороблено» Анна Ніколаєва в проєкті «Загублений світ» зауважила, що цей крок вимагав неабиякої рішучості:
«Коли я передивлялася українську пресу на наявність таких оголошень, я не можу сказати, що їх дуже багато. Все-таки це було щось таке про сміливість зробити оцей крок. Так як багато людей і сьогодні, вони не завжди наважуються зареєструватися на сайті знайомств».
Якщо ви думаєте, що вимоги в сучасних профілях застосунків для побачень надто суворі, почитайте архіви газет 200-річної давнини. Автори оголошень були гранично відвертими. Чоловіки хизувалися статками, а жінки чітко окреслювали коло професій, які їх цікавили. Ніяких натяків — лише конкретика.
Ось як виглядали типові оголошення від тогочасної «нареченої»:
«Паночка весела, кажуть, і гарна, забезпечена, познайомиться з кавалером-урядником, можливо зі студентом університету. Перевагу мають юристи і медики, яким треба допомога до закінчення навчання. Ціль: обмін думками для взаємного пізнання характерів».
Чоловіки також не відставали, роблячи акцент на стабільності та серйозності намірів. Один із тогочасних «інтелігентних молодців» писав:
«Незалежний, маючи 40 га поля і ціле господарство, через брак знайомств шукає товаришку життя: інтелігентну, пристійну і господарну панночку або молоду вдову в цілях одруження. До справи відношусь серйозно. За конфіденційність ручаюся словом честі. Відгуки з фотографією і тільки докладною адресою».
Розміщення таких текстів було задоволенням не з дешевих. Редакції газет швидко зрозуміли, що на бажанні людей знайти пару можна непогано заробити. У США та Великій Британії з’явилися навіть спеціалізовані видання, які друкували виключно оголошення про знайомства.
Фактично це були паперові бази даних. Тисячі оголошень, часто з доданими фотокартками, формували ринок, де кожен намагався «продати» себе якомога дорожче. З розвитком технологій змінювалися лише носії інформації: від газетних шпальт ми перейшли до радіоефірів, потім до телевізійних шоу, і зрештою — до мобільних додатків. Проте мотивація залишилася незмінною — знайти людину, яка зрозуміє тебе без зайвих пояснень.
А як же сучасні алгоритми та цифрові платформи формують наші стосунки? Кому і чим ми подобаємося? І як розпізнати справжні наміри потенційних партнерів, аби не потрапити в тенета шлюбних аферистів? Про це і більше – у новому випуску проєкту «Загублений світ»:
Не пропусти! Щонеділі нові випуски інформаційно-пізнавальної програми «Загублений світ», що занурюватимуть кожного у захопливі історії, неймовірні відкриття та таємниці, які формують наш світ. Дивись прем’єру об 12:00 на телеканалі 2+2!
Читай також:
