Що таке біонічний листок? Як вчені розробили самоочисну фарбу, біфокальну оптику, липучку? Та на які ще винаходи науковців надихає природа?
Проста і водночас геніальна будова листка надихнула вчених на створення технології самоочисної фарби. Її текстура імітує рельєф притаманний рослині. Вчені навіть дещо удосконалили винахід природи. Нова фарба не лише зберігає чистоту поверхні, вона ще й створює несприятливе середовище для бактерій і грибків, що скорочує рівень вмісту мікробів на 90%. На черзі у розробників технології створення самоочисних скла та бетону.
Британський дизайнер і розробник пішов ще далі. Він створив перший у світі біонічний листок. Це невеликі скляні посудини природної форми, заповнені дрібними водоростями. Люстра, виготовлена із таких листочків, не лише освітлює приміщення, а й очищує повітря упродовж дня. Адже водорості у процесі фотосинтезу вбирають СО2 і продукують кисень. Фактично дизайнерська новинка виконує функції кімнатної рослини. Винахідник сподівається, що його винаходи сприятимуть скороченню енергоспоживання та оздоровленню планети.
Бенжамін Франклін також надихався природою для створення своїх винаходів. Серед його розробок: перший громовідвід, крісло-гойдалка, назва Гольфстріму та біфокальні окуляри, які дозволяють бачити водночас далеко і близько. Саме біфокальну оптику вже мільйон років застосовує одна маленька прісноводна рибка – чотириочка.
Чи хтось здогадувався, що блискуча, рівномірно профарбована поверхня авто – це теж винахід природи? Електростатичний метод покриття – коли частинки фарби, отримавши у пістолеті-розпилювачі електростатичний заряд, притягуються до поверхні машини. Такий спосіб, крім іншого, на 60% економніший. А з’явився він завдяки пустельним рослинам. На їхніх колючках і волосках накопичуються електростатичні заряди у вітряну погоду. Саме вони притягують маленькі частинки вологи для живлення рослини просто із повітря.
Застібка-липучка – щоденний і звичний для кожного аксесуар. Однак, з’явився він лише після того, як швейцарський інженер помітив, що колючки рослин, таких як будяк, влаштовані так, щоб чіплятися за одяг сотнями малесеньких гачечків. Він відтворив цей ефект гачків і так на світ з’явився двосторонній матеріал липучка.
Бурові машини, без яких сьогодні не обходиться жодне будівництво, не що інше як збільшена механічна копія дощового черв’яка. Так само, як і їх маленький прототип, ці велетні прогризають землю, пропускають крізь себе і лишають позаду великий тунель.
Більше цікавого дивіться у Загубленому Світі на 2+2 та підписуйтеся на нашу сторінку у Facebook.
