Поки світові вчені отримують мільйонні премії за «формулу Бога», скромний професор із Франківська вже 30 років тримає в руках математичний доказ того, що ми — не помилка природи.
Букінгемський палац, камери, спалахи та чеки на суму $1 600 000. Саме так виглядало тріумфальне вручення премії Темпелтона польському фізику Міхалу Геллеру. Принц Філіп особисто тиснув руку вченому за те, що той поєднав науку з вірою та вивів математичне підтвердження існування вищого розуму. Весь світ обговорював цей прорив, але за лаштунками гучних заголовків залишився факт, від якого стає трохи прикро: українець зробив це на тридцять років раніше.
Автори проєкту «Загублений світ» розкопали історію, яка перевертає уявлення про те, де насправді народжуються найсміливіші теорії людства. Знайомтеся — Іван Климишин. Професор Прикарпатського університету, астроном, чиїми підручниками зачитуються студенти, і людина, яка не побоялася кинути виклик теорії «випадкового самозародження».
Все почалося три десятиліття тому з чотирьох латинських літер. Климишин знайшов їх у працях чеського колеги — це було коротке, майже непомітне рівняння. Проте професор побачив у ньому фундамент. Він доопрацював цю формулу, перетворивши її на математичний вирок хаосу. Його висновок однозначний: життя не могло з’явитися саме по собі, просто перемішуючи атоми в первісному океані.
Статистика — річ невблаганна. Щоб випадково скласти хоча б одну складну живу молекулу, природі знадобилося б перебрати неймовірну кількість комбінацій. Це число з такою кількістю нулів, що воно не вкладається в голову.
«Природа сліпа, глухоніма, то скільки років вона має перебирати всі можливі варіанти? Це буде одиниця, за якою йде 150-170 нулів. У природи на це просто немає часу. Тому виникає логічна думка: Творець задає програму поєднання всіх цих різних складових молекули», — пояснює Іван Климишин.
Професор наполягає на тому, що природа не має інтелекту, аби серед мільярдів помилкових варіантів раптом «вибрати» той єдиний, що веде до життя. Це не лотерея, де нам просто пощастило. Це чітко прописаний код. За словами вченого, наш життєвий простір суворо обмежений Землею, і ми — не випадковий побічний продукт еволюції, а результат надскладної «програми».
Тож ким ми є насправді: щасливим випадком у безмежному космосі чи головними героями чийогось геніального проєкту? Можливо відповіді є у випуску проєкту «Загублений світ»?
Читай також:
