Мураха вміє пересуватися навіть найгладкішими вертикальними поверхнями та тримати вантаж, що значно перевищує вагу її тіла. Як вміння маленької істоти люди намагаються скопіювати у сучасних винаходах?
Подивіться, як легко мураха пересувається навіть ідеально гладкими поверхнями пофарбованої стіни чи листка – найвіртуозніші майстри паркуру можуть про таке лише мріяти. А все тому, що клейка речовина, яку виділяють їхні лапки, за своїми характеристиками значно перевершує всі суперклеї, які спромоглося створити людство.
Чому ж тоді комашка не прилипає у буквальному сенсі як приклеєна, а прудко бігає? Цей секрет і розкрив кембриджський учений. Виявляється, мураха, за потреби, може міняти форму подушечок лапок. Тобто збільшувати площу контакту з поверхнею, якщо комашці необхідно втримати велику вагу, або зменшувати, якщо вона збирається зайнятися спринтерським бігом.
Наразі дослідники б’ються над тим, щоб запровадити цей принцип у будівництві всюдиходів, що долатимуть будь-які поверхні. А от мурашину кислоту у виробництві міцних клеїв успішно застосовують уже тривалий час.
Як це не дивно, але навіть папір, без якого ми не уявляємо свого життя, задовго до людини винайшли паперові оси. Ці комахи добувають будівельний матеріал для гнізд, обгризаючи відсирілі від негоди шматочки деревини. Вони несуть їх у роті до гнізда і там пережовують, додаючи клейку слину, яка буквально зцементовує деревину. Стільники ідеальної форми – чистісінька целюлоза у її первозданному вигляді, на основі надміцного та екологічного клею.
50 мільйонів років тому вони вже займалися землеробством. А 15 мільйонів років тому – почали розводити гриби. Вони будують висотні башти із такою досконалою системою кондиціонування, що сучасні інженери лише заздрісно розводять руками. Мурахи, бджоли і терміти – паралельні цивілізації на Землі.
Те, що людина у кількасот разів вища за мураху ще не означає, що ми маємо право зверхньо дивитися на цих унікальних створінь. Лише якихось два-три роки тому генетики встановили, що у часи, коли зникли динозаври, окремі види мурах просто змінили спосіб життя. Аби збільшити свої шанси на виживання у нових умовах, вони кинули полювання і збиральництво та зайнялися землеробством. Деякі види не лише розводили гриби, а селекціонували їх і навіть виготовляли добрива.
Бджоли, попри те, що тисячі років живуть поряд із людиною, досі примушують нас дивуватися і захоплюватися собою. Кілька років тому вчені з’ясували, що ці комахи здатні розрізняти живопис Моне і Пікассо. Нещодавно також виявилося, що вони бачать 20 відтінків лише білого кольору. А їхні соціальні навички досі не вивчені до кінця.
Що вже казати про стільники. Їхня унікальна конструкція – просто знахідка для інженерів. Стільникова конструкція найбільш надійна. Стільники лягли у основу батарей космічних станцій, дозволяючи за мінімальної маси досягти максимального обсягу площі. А здатність бджіл завжди знаходити найкоротший шлях між квітами, витрачаючи мінімум енергії. Ці найскладніші математичні рівняння вони вирішують швидше за комп’ютери. Якщо науковці розкриють механізм такого розрахунку у мозку бджоли, це дозволить значно оптимізувати роботу інтернету, спростити розрахунки міських транспортних мереж та логістику далеких перевезень.
Більше цікавого дивіться у Загубленому Світі на 2+2 та підписуйтеся на нашу сторінку у Facebook.
