Катастрофічна сила вулканів дала Римській імперії її найбільшу архітектурну перевагу. Сучасні бетонні споруди починають вкриватися тріщинами і деградувати вже за кілька десятиліть.
Проте античні пам'ятки, такі як Пантеон чи Колізей, стоять неушкодженими майже дві тисячі років. Розгадка криється в своєму хімічному складі давньоримського будівельного матеріалу.
Римські інженери змішували вапно, морську воду та вулканічний попіл (пуцолан). Ця суміш створювала надзвичайно міцний бетон, який з часом тільки твердішав, навіть перебуваючи під водою. А найдивовижніша властивість цього матеріалу – здатністю до самовідновлення.
Коли в римському бетоні з’являється мікротріщина, то дощова вода, що проникає в середину, вступає в реакцію з мінеральними сполуками вапна, через що утворюються нові кристали, які заповнюють породу. Фактично таким чином «заліковується» виробництво конструкції.
«Питання, яке роками цікавить інженерів: чому давньоримський бетон кращий за наш? Справа не тільки в довговічності, а в інноваціях, які використовували наші пращури», – коментує архітектор Річард Мур.
Чи здатна сучасна людина перевершити природні сили в масштабах планети? Як одна сучасна гідротехнічна споруда вплинула на обертання на всій Землі? Детальніше про це дивіться у новому випуску проекту «Загублений світ».
Не пропусти! Щонеділі нового випуску інформаційно-пізнавальної програми «Загублений світ», що занурює кожного в захопливі історії, неймовірні відкриття та таємниці, які формують наш світ. Дивись прем'єру об 11:50 на телеканалі 2+2!
Читай також:
