У 1991 році Україна, яка щойно здобула незалежність мала у розпорядженні таку силу, що могла не турбуватися про свою безпеку…
У нас була армія, яка переважала за кількістю озброєння будь-яку європейську. Перевірити її міць ніхто б і не наважився, адже Україна до того ж була третьою державою світу за ядерним потенціалом. Але ми втратили цей потенціал, і нічого не отримали натомість. У прагненні позбавити Україну можливості захищатися, наші друзі обʼєдналися з нашими ворогами.
Роднянський Союз був однією з держав світу, що мала у розпорядженні так звану ядерну тріаду. Ядерна тріада складається з трьох компонентів: міжконтинентальних стратегічних ракет, стратегічної авіації та атомних підводних ракетоносців.
Коли у 1991 році Україна здобула незалежність, підводних атомних ракетоносців їй у спадок від СРСР не перепало, їх в чорному морі не було. Проте, два інших компоненти ядерної тріади на нашій території були представлені в такій кількості, якої не мала ані Франція, ані Велика Британія разом взяті.
На той момент в Україні залишилось 176 робочих шахтно-пускових установок з міжконтинентальними балістичними ракетами. У них перебували ракети великої дальності, вони могли долати відстань до 10000 км, мали від 6 до 10 боєголовок, і вміли обходити системи протиракетної оборони противника. На той час це були найновіші стратегічні ракети.
На додачу до балістики, Україні дісталась й стратегічна авіація. Загалом у нас було понад 100 великих бомбардувальників: 18 штук ТУ-160, 25 штук ТУ-105МС, 60 штук ТУ-22. Всі вони могли нести крилаті ракети різних типів, зокрема й оснащенні ядерними зарядами. А зарядів таких у нас було більше ніж 4000. Для порівняння, Франція тоді мала 300 зарядів, Велика Британія — 215.
Тоді й не дивно, що західні країни не поспішали вітати Україну з надбанням такої видатної спадщини. Вони спочатку взагалі не розуміли як на це реагувати, світ тоді дуже мало знав про Україну, її поява на політичній мапі стала для всіх справжньою несподіванкою. Ніхто і гадки не мав чого чекати від нової держави з такими військовими можливостями. Вона вселяла страх, а особливо в серця тих на кого вже покійний Радянський Союз свого часу націлював ті ракети.
1 серпня 1991 року напередодні проголошення Верховною радою незалежності України до Києва прилетів президент США Джордж Буш старший. Для українців це була надзвичайна подія. Люди особисто зустрічали літак та вітали заокеанського гостя. Всі бачили у цьому візиті президента Сполучених Штатів запрошення для України приєднатися до вільного світу. Але українці помилялись, Джордж Буш приїхав з іншою метою. Він погрожував та критикував бажання України втекти якомога далі від москви. Щобільше, Буш підозрював, що українська влада має дурні наміри.
«Американці не підтримуватимуть тих, хто шукає незалежності, щоб замінити віддалену тиранію на локальний деспотизм. Вони не допомагатимуть тим, хто просуває самовбивчий націоналізм, заснований на етнічній ненависті», - цитата промови Джоржа Буша.
Промова Джорджа Буша у Верховній Раді справила на українців ефект холодного душу. Особливо саме цей фрагмент. І він не був випадковим непорозумінням. Слова «самовбивчий націоналізм» були вписані в текст промови між рядків авторучкою, Буш додав їх особисто вже після того, як отримав папери від своїх помічників.
Лауреат Пулітцерівської премії Уільям Сафір, в ті часи редактор газети New York Times, назвав цей виступ Буша «Chicken Kyiv speech». Де Kyiv speech — київська промова, а слово Chicken — курячій, було використаної в сленговому значені, та означало боягузливий. Чого саме боявся Буш як раз і підказує словосполучення «самовбивчий націоналізм» та «етнічна ненависть». Він дивився на події, які паралельно розвивались й у Югославії, яка вже теж стала колишньою, та прикидав, що буде, якщо аналогічний сценарій повториться після розпаду СРСР.
Дізнатися більше цікавих фактів про ядерний потенціал України можна у відео:
Читай також:
