В українській історії XIX століття діяльність масонських лож мала доленосний характер.
Поки Європа позбувалася феодалізму, а старі імперії тріщали по швах, у закритих інтелектуальних клубах українських земель народжувалася ідея, яка згодом змінила мапу світу.
Дослідник історії Акім Галімов проаналізував працю Сергія Єфремова — відомого публіциста початку XX століття, який одним із перших детально дослідив масонський рух на наших територіях. Виявляється, шлях масонства в Україні розпочався як імпортне явище, але досить швидко набув місцевого забарвлення.
На початках це були осередки іноземців, де збиралися представники російських та польських еліт. Однак у першій половині XIX століття відбувся суттєвий зсув: до лав «вільних каменярів» почала масово вступати місцева українська еліта і ложі стали майданчиками для політичних дискусій.
«В українських масонських колах зароджується ідея української нації і проєкт утворення замість імперій незалежної конфедерації вільних слов'янських народів», - спираючись на розвідки Єфремова, зазначає Акім Галімов.
Це означає, що замість вірності імператору, інтелектуали того часу почали обговорювати право націй на самовизначення. Масонські структури виявилися ідеальною ширмою для об’єднання тих, хто прагнув змін. В умовах жорсткої цензури та нагляду спецслужб тогочасної росії, формат таємного товариства дозволяв безпечно просувати ідеї, які влада вважала крамольними.
Особливе місце в цьому процесі займала полтавська ложа з промовистою назвою «Любов до істини». Вона стала справжнім епіцентром національного пробудження. Сергій Єфремов вважав її діяльність найяскравішим прикладом того, як масони опинилися в авангарді боротьби за українську ідентичність.
Що там відбувалося, дивись в проєкті дослідника історії Акіма Галімова:
Читати також:
