Місто Суджа — наше: як радянська влада «відрізала» шматок козацької Сумщини? 

Справжня історія Цікаво
Місто Суджа — наше: як радянська влада «відрізала» шматок козацької Сумщини? 
Поширити в соціальних мережах:

Сумська область сьогодні — це форпост, кожна п’ядь землі якого буквально просякнута порохом і запеклим спротивом. 

Але чи задумувалися ви, чому лінія на мапі проходить саме тут, а не на десять-п'ятнадцять кілометрів далі на схід? Чи сучасний державний кордон у Сумській області відображає етнічний розподіл в історичній перспективі?

У 1655 році порожні, дикі землі Сумщини стали домом для українських козаків, які не просто прийшли сюди жити, а збудували потужний економічний та політичний центр. Проте нинішня межа між Україною та росією, яку ми бачимо на Google Maps, — це не «природний» поділ, а результат кабінетних ігор 1926 року. Саме тоді між радянською Україною та радянською росією проводили лінію, яка мала б враховувати, хто де живе. Але чи врахувала вона реальність?

Джерелом правди у цій заплутаній історії стало інтерв’ю історика та співавтора проєкту «Комік плюс історик» Євгена Мурзи досліднику історії Акіму Галімову

«Цей кордон формувався в 26-му році. Він майже відповідає етнічному, але не на нашу користь. Суджа, території на північ від Глушкова, Стародубщина — це все наше, якщо міряти етнічно, то потрібно заходити вглиб на 10-15 кілометрів», — пояснив Євген Мурза.

Сьогодні Суджа – це місто в Курській області, але історично воно є частиною Сумського слобідського полку і це не просто сухі факти з архівів. Логістика, культура та родинні зв’язки тягнули Суджу до Сум, а не до Курська. 

«Суджа історично дуже пов'язана з Сумами. Вона навіть ближче до Сум ніж до Курська на 40-50 км. Статистика початку XX століття сітко говорить: три чверті населення Суджі та околиць були українцями», - зазначив історик. 

Це був монолітний етнічний масив, який просто «відрізали» адміністративним рішенням. Те, що це українські землі говорять і стародавні знахідки. Більше про них – в проєкті дослідника історії Акіма Галімова:

Читай також:

Поширити в соціальних мережах: