Історія рідко дає другий шанс, але іноді вона підкидає плани, які виглядають занадто ідеальними для свого часу.
Сьогодні ми часто згадуємо Волинь через призму трагедії, забуваючи, що за 15 років до кривавих подій там намагалися побудувати справжню територію порозуміння – це називали «Волинським експериментом».
Все почалося в 1926 році, коли очільником Волинського воєводства став поляк Генріх Юзевський, який народився в Києві і навіть встиг попрацювати міністром в уряді Української Народної Республіки. Його план був простим, але революційним.
Юзевський хотів, щоб українці почувалися на Волині як вдома. Як зазначає історик та віце-директор центру Мєрошевського Лукаш Адамський у розмові з дослідником історії Акімом Галімовим, воєвода прагнув реальної, а не паперової двомовності.
«Юзевський реально хотів, щоб дві національності — поляки і українці – жили дружньо. Щоб поляки навчалися української мови в школах, а українці — польської. Він хотів показати українцям, що в польській державі вони мають набагато кращі умови для національного розвитку, ніж в Радянському Союзі», — пояснив Лукаш Адамський.
Поки за кордоном, у радянській Україні, починався Голодомор та репресії, Волинь мала стати вітриною «кращого життя». І деякий час це працювало: відкривалися школи та розвивалася кооперація. Але все почало руйнуватися у 1938 році, коли Юзевського усунули з посади. Експеримент не просто згорнули — його фактично розтоптали грубими адміністративними методами.
Лукаш Адамський визнає, що події 1938 року — це темна сторінка, за яку соромно:
«Дійшло до кількох таких епізодів, з яких польська історія і поляки можуть тільки відчувати стид. Бо була спроба через адміністративний тиск змусити навіть кілька тисяч українських мешканців Волині прийняти римсько-католицьке віросповідання».
Чому план провалився, дивись у проєкті дослідника історії Акіма Галімова:
Читай також:
