Історія має дивну властивість: вона не помирає разом із підписанням мирних угод.
Проєкт дослідника історії Акіма Галімова підсвічує цікавий факт про Угорщину. У 1867 році угорці повернули під свій контроль землі, які не бачили три століття: Хорватію, Словаччину, Закарпаття та Трансильванію.
«На історичних мапах ця держава виглядає як одна з найбільших у Європі. І саме ці мапи й досі не дають спокою частині угорського політикуму – зазначив дослідник історії Акім Галімов. – Таку Угорщину в максимальних історичних межах вони називають «Великою Угорщиною».
Проте, якщо Будапешт апелює до часів Австро-Угорщини, то літописи нагадують про ще давніші часи. Те ж саме Закарпаття було частиною Київської Русі ще до того, як угорські племена остаточно закріпилися в Паннонії та почали розширювати межі своєї держави на північ. Територія входила до сфери впливу київських князів, що робить угорські претензії на «споконвічну приналежність» лише одним із багатьох епізодів у довгій долі регіону.
Примітно, що період «Великої Угорщини» тривав до Першої світової війни, що за мірками вічності, було вчора. Всього сто років тому дідусі сучасних угорців обідали в Ужгороді чи Братиславі, вважаючи їх своїми. Це не запилений архів, а жива сімейна пам'ять.
Сьогодні Віктор Орбан майстерно перетворює цю тугу на політичне шоу. Він дарує польському прем’єру стародавні карти, позує біля «імперського» глобуса та з’являється на стадіоні у шарфі з контурами Великої Угорщини.
«Відчуваючи ці фантомні болі, Орбан цілеспрямовано розпалює ностальгію, перетворюючи символіку на інструмент впливу. За красивими образами стоять реальні претензії на чужі землі», — зазначає Акім Галімов.
Угорщина не самотня у своїх рефлексіях. Найагресивнішу форму цей синдром прийняв у росії. Якщо Орбан грається картами, то кремль вирішив перекроювати їх танками. Російська еліта так і не змогла визнати, що СРСР — це закрита книга. Вони намагаються склеїти розбиту вазу кров'ю, ігноруючи той факт, що колишні «провінції» давно стали самостійними гравцями.
Яким був шлях Закарпаття до української самоідентифікації дивись у проєкті дослідника історії Акіма Галімова:
Читай також:
