Палаци на крові: шокуюча правда про чотири київські будівлі, де страчували тисячі людей

Справжня історія Цікаво
Палаци на крові: шокуюча правда про чотири київські будівлі, де страчували тисячі людей
Поширити в соціальних мережах:

Биківнянський ліс роками мовчав про свої страшні таємниці. Величезні масиви дерев на околиці Києва приховують тисячі замордованих українців. 

Але смерть не починалася серед сосен. Вона народжувалася в самому серці міста, за товстими стінами величних споруд, повз які ми щодня проходимо і сьогодні.

Нещодавно в інтерв’ю досліднику історії Акіму Галімову заступниця директора з наукової роботи заповідника «Биківнянські могили» Тетяна Шептицька оприлюднила деталі, від яких холоне кров. На сьогодні історикам достеменно відомі чотири локації в Києві, де в радянські часи функціонували внутрішні в’язниці НКВС.

Биківня, меморіал, Биківнянський ліс

Перша локація — Лук’янівська в’язниця. Це об’єкт із похмурою репутацією. Її стіни бачили тисячі зламаних життів протягом десятиліть державного терору.

Друга адреса вражає найбільше – це Жовтневий палац. Зараз ми знаємо його як Міжнародний центр культури і мистецтв. Під святковими залами та сценою, де сьогодні виступають артисти, працювали справжні механізми знищення. 

«Раніше тут розташовувався безпосередньо Народний комісаріат внутрішніх справ, і це була їхня головна цитадель. В цій будівлі були облаштовані розстрільні камери», - розповіла Тетяна Шептицька

Третя точка — Липська, 16. Колись тут знаходилося Київське обласне управління НКВС. Наразі в цій будівлі розташований офіс заповідника «Биківнянські могили». Доля має дивне почуття іронії. Ті, хто бережуть пам'ять про жертв, тепер працюють у кабінетах їхніх катів.

Четверта локація — вулиця Володимирська. Це теперішня будівля СБУ. Ця споруда завжди асоціювалася з органами безпеки, проте в часи Великого терору її підвали служили місцем останнього подиху для багатьох киян.

У кожній з цих чотирьох будівель систематично вбивали людей. Це був налагоджений процес. Кати не соромилися близькості до гамірних житлових кварталів. Після виконання вироків тіла вантажили на машини та вивозили під покровом ночі до Биківні для масового поховання. Так заповнювалися братські могили. 

Але спочатку, коли ув'язненого привозили до однієї з чотирьох точок в Києві, на нього чекало так зване слідство. 

Як проходили допити? Про це розповів дослідник історії Акім Галімов у своєму проєкті: 

Читай також:

Поширити в соціальних мережах: