Як склалися долі тих, хто вийшов з полону

Рум’яний та усміхнений, останній звільнений кіборг Тарас Колодій призначає зустріч у середмісті рідного Львова. У січні 2015 року він виглядав зовсім інакше. У полон потрапив із іншими кіборгами після підриву Донецького аеропорту. Щонайменше місяць, каже Тарас, їх били та принижували. Далі – в’язниця, рік та одинадцять місяців. Звільнення стало для хлопця несподіванкою.

Звільнення Тараса було кроком політичним, так православна церква Московського патріархату вирішила відсвяткувати День Святого Миколая. Тарас коментувати цей жест доброї волі не хоче, як і говорити про свій полон. Мовчати про полон і те, що там відбувалося, воліють більшість звільнених. Кажуть, не хочуть переживати знову всі ті події.

Психолог Ганна допомагає тим, хто готовий відкритися. Вона і сама кілька днів була у полоні, але про себе говорити, як і інші, не бажає.

Усі подробиці про свій полон готовий розповідати кіборг Стас Паплінський. У Донецькій СБУ він провів шість із половиною місяців. На параді полонених у Донецьку Стас із обпеченими очима та осколками у голові у першому ряду. Він був упевнений, що його вб’ють після параду. Йому погрожували відрізати палець, але кат злякався крові. Взагалі про тортури та фізичний біль Стас розповідає із усмішкою, а от від моральних знущань не може оговтатися і досі.

Про нічні кошмари говорить і Володимир Жемчугов, його бойовики полонили після підриву на розтяжці. Йому відірвало руки і посікло очі. Попри це бойовики відправили його у колонію, звільнили лише за рік. Нині він уже легко керує протезами, п’є чай і акуратно підписує святкову листівку. Дружина каже, впоратися із кошмарами Володимира психологи не змогли. В Україні, попри чотири роки війни, досі немає програми реабілітації для таких як її чоловік.

За рік після звільнення Тарас Колодій досі не знайшов роботу, але познайомився із дівчиною. Він певен, саме близькі дали йому сил оговтатися від минулих жахів.

Більше новин дивіться у Спецкорі на 2+2.