Трансплантологія в Україні: чому так складно стати донором і як приречені люди можуть врятувати собі життя?
Щороку на українських дорогах гине близько 4000 людей. У європейських країнах – утричі менше. Постраждалі, яким медики вже не можуть допомогти, часто рятують життя іншим людям. Усе завдяки розвиненій системі трансплантології та презумпції згоди на використання органів після смерті. В Україні, навіть маючи згоду родичів, зробити це майже неможливо, бо паперова тяганина забирає дорогоцінний час.
Наші співвітчизники потребують майже 2000 пересадок нирок, 1500 – печінки, 1000 – серця, 600 – кісткового мозку. І все це – щороку. Попри такі потреби, за кількістю пересадок Україна посідає останнє місце у Європі. До того ж, трансплантувати орган, згідно із чинним законодавством, можна тільки у живої людини.
Маленькому Сашкові терміново потрібна нирка. Хлопчик народився із однією і вона – хвора. Здорових родичів із потрібною групою крові у Сашка немає. Єдина надія на пересадку – від донора в Білорусії.
Що буде, якщо усі люди зникнуть?Розв’язати таку серйозну проблему можна, – запевняють експерти. Спершу потрібно впровадити презумпцію згоди (автоматичну згоду на трансплантацію у разі смерті). У сусідній Білорусії кількість трансплантацій після ухвалення такого закону виросла у 40 разів. Така сама система діє у багатьох країнах: Іспанії, Австрії. Франції, Італії, Норвегії, Польщі та Ізраїлі.
Більше новин читайте у ДжеДАІ на 2+2.
