Таку країну не здолати...
Перемогу здобувають не силою, а волею, завдячуючи таким неймовірним людям, як Василь Штефко із села Кушниця, що на Закарпатті. Самовідданий та патріотичний 55-річний чоловік без двох ніг пішов на фронт бити ворога!
Василь Штефко добровільно прийшов до 128-ї бригади, щоб воювати з росіянами, які руйнують українську інфраструктуру, вбивають мирних людей і поводяться гірше за нацистів.
У 2004 році на заробітках у Росії Штефко втратив обидві ноги та на протезах повернувся додому в рідну Кушницю. А коли Росія вдерлася в Україну, просто не зміг залишатись осторонь.
«Я не спав дві доби, коли побачив, що відбувається, – каже Василь. – Просто не зміг сидіти вдома, зібрав речі й пішов у військкомат. Зізнаюся зараз перед командуванням, що збрехав там, – сказав, що в мене тільки один протез. І попросився в 128-му бригаду. Свого часу я служив у армії, вмію стріляти, непогано воджу машину. Люди, котрі не бачать протезів, навіть не здогадуються, що в мене немає ніг. Тут я за званням сержант, а за посадою – водій, служу в роті вогневої підтримки. Мій батько так само «незаконно» потрапив на фронт у Другу світову. Йому було 15 років, але він сказав, що має 18, і пішов воювати. Вдома мене чекає дружина й 11-річна донька. Вони переживають, але й пишаються, що я захищаю країну…»
Василь Штефко з Кушниці – приклад для двох категорій людей. По-перше, для тих хлопців, що сидять у тилу й придумують будь-які причини й аргументи, щоб залишатися там і далі (вони «забули», що захист країни – це не бажання чи право, а закріплений у Конституції обов’язок громадянина). І, по-друге, для росіян, які ніколи так не зроблять через своє боягузтво. Країну, яку йдуть захищати такі люди, перемогти неможливо.
Слава Україні! Героям слава!
Читай також:
